Народна Шевченківська премія

Народна Шевченківська премія (Залізний Мамай) — літературно-мистецька премія України, що претендує бути альтернативною до Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Символ Народної Шевченківської премії — статуетка «Залізний Мамай»

Метою громадської ініціативи «Народна Шевченківська премія», яка стартувала 6 лютого 2007 року, було привернення суспільної уваги до Шевченківської премії започаткуванням народного голосування (проголосувати міг кожен, хто бажав, зареєструвавшись на сайті https://web.archive.org/web/20170127120224/http://taras.co.ua/) за номінантів, які вийшли у третій тур Національної премії України імені Тараса Шевченка, яку звинувачували у непрозорості вибору як номінантів, так і переможців, кулуарному обговоренні, таємному голосуванні членів Комітету та незнання лауреатів і їх творчості більшістю українців.

У ЗМІ було широко розповсюджено патріотичні заяви: «Наші діди-прадіди називали його Мамаєм» на користь саме такого (народного) вибору «героїв нашої нації і землі, а не їхнього клану і території» [Архівовано 18 березня 2012 у Wayback Machine.].

Символом Народної Шевченківської премії була кована статуетка Залізного Мамая — стародавнього Воїна-Кобзаря, постать якого є знаковою в українському героїчному епосі.

З 2017 року громадською відзнакою опікується ГО «Всеукраїнський форум „Українська альтернатива“», до якої входять ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, політична партія «Патріот», Рух «Справедливість» Валентина Наливайченка та інші українські патріотичні організації. Вручається у вигляді диплома та срібної медалі^[1].

Вручення нагороди традиційно відбувається біля пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві, навпроти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Грошового еквівалента Народна Шевченківська премія не має, лауреати одержують художньо ковані фігурки Залізного Мамая (до 2013) або срібні медалі (з 2017).

Лауреати премії

Народний вибір рідко збігався із вибором офіційного державного Шевченківського комітету.

• 2007 — поет із Польщі Остап Лапський, музиканти гурту «Кому вниз», художник Іван Остафійчук та театральна вистава «Про мишей та людей»,
• 2008 — поет Ігор Павлюк, у галузі мистецтва — Мирослав Откович і Тарас Откович, у галузі театру — вистава «Берестечко» Олександра Дзекуна та у галузі музики — Олег Скрипка.
• 2009 — прозаїк Михайло Андрусяк, художник Кость Лавро та засновник Київської дитячої Академії мистецтв Михайло Чембержі.
• 2011 — письменник Василь Шкляр «За повернення українській нації історичної пам'яті»^[2].
• 2013 — письменник Роман Коваль.
• 2017 — письменниця Катерина Мотрич^[3].
• 2018 — народний артист України Фемій Мустафаєв і заслужений майстер народної творчості Анатолій Колошин^[4].
• 2019 — автор двотомного видання «Село» Микола Тимошик; народний артист України, бандурист, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко; заслужений діяч мистецтв України, художниця Марина Соченко^[5].
• 2020 — композитор Олександр Яковчук; поет Василь Рябий; кінорежисер Дмитро Ломачук^[6].
• 2021 — поет, народний артист України, академік Андрій Демиденко за вірші до кантати «Поле моєї пам'яті» та глибинне розкриття теми Голодомору 1933 року; народний артист України, художній керівник і головний диригент в капели «Почайна» Києво-Могилянської академії Олександр Жигун за духовно-музичне і патріотичне виховання українців та високу виконавчу майстерність; українська письменниця Наталія Дзюбенко-Мейс за поетичну книгу «Сковорода».
• 2022 — доктор педагогічних наук, професор, перший заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Георгій Філіпчук, художник Олександр Мельник й поет Богдан Томенчук^[7].
• 2023 — поет Борис Гуменюк^[8], художник та іконописець Лев Скоп^[9].
• 2024 — письменники Василь Куйбіда, Людмила Лисенко, Софія Майданська, Антонія Цвід, художник Юрій Нагулко^[10].
• 2025 — у номінації «Поезія» — Наталка Фурса за збірку «Вернигора»; у номінації «Проза» — Володимир Шовкошитний за роман-трилогію «Кров-свята»; Сергій Файфура — за створення авторських пісенних програм і режисуру відеокліпів поеми Тараса Шевченка «Сон»; Іван Дерда — за виконавську майстерність і поширення пісенної творчості на вірші Тараса Шевченка^[11].