Коротові

Коротові^[1] (Necydalinae (Latreille) Pascoe, 1864) — найменша підродина з родини жуків-вусачів, яка нараховує близько 100 видів, розповсюджених здебільшого у Північній та Південній Америках, і лише кілька видів у Європі та Азії. Коротових часом розглядають у ранзі триби у підродині Тонкохвісткових^[2].

?Коротові
Коротконадкрил меліта (Necydalis mellita (Say, 1835))
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Підцарство:	Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи (Insecta)
Підклас:	Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:	Новокрилі (Neoptera)
Надряд:	Голометабола (Holometabola)
Ряд:	Жуки (Coleoptera)
Підряд:	Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд:	Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина:	Попикуваті (Chrysomeloidea)
Родина:	Скрипунові (Cerambycidae)
Підродина:	Коротові (Necydalinae) Latreille, 1802
Синоніми
Посилання
Вікісховище:	Necydalinae
Віківиди:	Necydalinae
Fossilworks:	70753

Різноманіття

До складу підродини входить лише одна триба — Коротцеві (Necydalini Latreille, 1825) з 12-ма родами:

• Atelopteryx Lacordaire, 1869
• Callisphyris Newman, 1840
• Cauarana Lane, 1974
• Hephaestioides Zajciw, 1961
• Hephaestion Newman, 1840
• Mendesina Lane, 1974
• Корот — Necydalis Linnaeus, 1758
• Parahephaestion Melzer, 1930
• Planopus Bosq, 1953
• Rhathymoscelis Thomson, 1860
• Stenorhopalus Blanchard in Gay, 1851
• Ulochaetes LeConte, 1854

Морфологія

Коротконадкрил великий (Necydalis major, Linnaeus 1758) розповсюджений в Україні

Імаго

Основна ознака підродини — сильно вкорочені надкрила, а крила лежать відкрито на черевці. Тіло видовжене, вузьке, циліндричне. Очі сильно виїмчасті, скроні видовжені, сильно виступають. Передньогрудний відросток, що розділяє передні тазики, дуже вузький. Самі тазики конічні, западини, у яких вони містяться, відкриті позаду. Черевце у основи помітно вужче за задньогруди, до яких воно кріпиться.

Личинка

Тіло личинки призматичне. У основи лоба невеликий кіль. Є шість епістомальних щетинок. Вусики 3-членикові, довгі. Ґула широка з припіднятими і затемненими краями. Мала максила широка, товста, на верхівці вкрита щетинками. З кожної сторони голови по одному вічку. Потиличний отвір не розділений, суцільний. Мандибули міцні, на вершині зрізані, з гострим дорзальним зубцем, зсередини із косими кілями. Ноги розвинені. Дорзальні мозолі черевця з характерним малюнком гранул і мікроскопічних шипиків. На 6-9-му сегментах є опуклі поздовжньо витягнуті епіплеври. 9-й сегмент не озброєний.

Література

1. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.