Нечипоренко Сергій Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Нечипоренко.

Сергій Григорович Нечипоре́нко (19 жовтня 1922, Пролетарське, нині Поліське — 5 грудня 2014) — український художник декоративного ткацтва. Член Національної спілки художників України з 1962 року^[1].

Сергій Григорович Нечипоренко
Народження	19 жовтня 1922(1922-10-19)  Поліське, Коропський район, Чернігівська область
Смерть	9 травня 2014(2014-05-09) (91 рік)
Країна	Україна
Жанр	декоративно-прикладне мистецтво
Навчання	Кролевецький художньо-промисловий технікум
Діяльність	художник
Відомі учні	Грибань Надія Павлівна, Щербак Василь Артемович, Титаренко Ельвіра Іванівна, Бондаренко Ніна Петрівна і Грох Микола Никифорович
Член	Національна спілка художників України
Брати, сестри	Нечипоренко Іван Григорович
Нагороди	Мистецька премія «Київ»

Біографія

Народився 19 жовтня 1922 року в селі Пролетарському (тепер Поліське Новгород-Сіверського району Чернігівської області України). 1941 року закінчив Кролевецький художньо-промисловий технікум (педагоги з фаху — М. Дяченко, І. Дзюба, В. Маслов)^[1]. Брав участь у німецько-радянській війні.

Закінчив Всесоюзний інститут текстильної та легкої промисловості у Москві. Розробляв зразки декоративних тканин у Науково-дослідному інституті художньої промисловості при Академії архітектури України, викладав у Київському республіканському художньо-промисловому училищі. Не припиняючи викладацької роботи, з 1950 року працював у Центральній художньо-експериментальній і науково-дослідній лабораторії Укрхудожпрому^[2]. Брав участь у всеукраїнських виставках з 1948 року, всесоюзних з 1957 року, зарубіжних з 1958 року.

Професор Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука^[2].

Жив у Києві в будинку на проспекті Берестейському 3, квартира 189. Помер 5 грудня 2014 року.

Творчість

Працював в галузі декоративно-прикладного мистецтва (художній текстиль). Основні твори:

• декоративні тканини всіх районів України;
• рушники-панно з Державним гербом Української РСР (1951);
• панно «Україна» (1957);
• «Думи мої, думи…» (1961);
• «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине» (1964);
• триптих «Квіти Тарасові» (1978);
• «Воякам дорогим» (1980);
• триптих «Шевченків час» (1985);
• «Мир планеті Земля» (1986);
• «Слава козацька» (1991);
• «Ох, неоднаково мені» (1993);
• «Журавлиха» (2001).

Розробив оригінальні плахти для колективу Національного ансамблю танцю України імені Павла Вірського^[2].

Роботи майстра зберігаються у музеях України (Національний музей Тараса Шевченка, Музей видатних діячів української культури, Музей історії міста Києва, Канівський музей Тараса Шевченка, Національний музей українського народного декоративного мистецтва), Росії, Канади, Німеччини^[2].

Відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв України з 1992 року;
• Народний художник України з 1996 року^[3];
• Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. (2001)^[1].