Нижник Василь Єрмолайович

Василь Єрмолайович Нижник (1903(1903), село Вільня Київської губернії, тепер Коростишівського району Житомирської області — 12 квітня 1977, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Вінницького обкому КП(б)У, секретар Президії Верховної Ради Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.

Нижник Василь Єрмолайович
Народився	1903(1903) Вільня, Водотиївська волость, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	12 квітня 1977(1977-04-12) місто Київ
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди	Медаль «За трудову доблесть»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нижник.

Біографія

Народився в селянській родині. Після навчання, з 1923 року працював учителем історії Ружинської семирічної школи Бердичівського округу, інспектором Ружинського районного виконавчого комітету.

Член ВКП(б) з 1927 року.

З 1929 року працював директором семирічної школи, завідувачем Плисківського районного відділу народної освіти Вінницької області.

У 1935—1938 р. — завідувач відділу пропаганди і агітації Плисківського районного комітету КП(б)У Вінницької області. У 1938—1940 р. — інструктор, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У січні 1940 — липні 1941року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У з пропаганди.

Учасник німецько-радянської війни. У 1941—1942 р. — інструктор, уповноважений ЦК КП(б)У; комісар польового будівництва, начальник політичного відділу армійського військово-будівельного управління 5-ї саперної армії.

У листопаді 1942—1943 р. — в Українському штабі партизанського руху. У 1943 — секретар Вінницького підпільного обкому Компартії України. У 1943—1944 р. — комісар партизанської кавалерійської бригади імені Леніна у Вінницькій області.

У квітні 1944 — серпні 1945 року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У з пропаганди та агітації.

У серпні 1945 — квітні 1947 року — 2-й секретар Вінницького обласного комітету Компартії України.

6 березня 1947 — 29 березня 1955 р. — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.

У 1955—1972 роках — завідувач відділу з питань адміністративно-територіального поділу Президії Верховної Ради Української РСР.

З 1972 року — персональний пенсіонер союзного значення у Києві. Член Комісії у справах колишніх партизанів Великої вітчизняної війни 1941—1945 років при Президії Верховної Ради Української РСР.

Звання

• старший політрук

Нагороди

• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Богдана Хмельницького 1-го ст. (7.08.1944)
• орден Червоної Зірки (5.01.1944)
• орден «Знак Пошани» (1942)
• медаль «За трудову доблесть» (21.02.1942)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (.12.1963)

Див. також

• Радянські партизани

Посилання

• Довідник з історії Компартії та Радянського Союзу [Архівовано 8 червня 2012 у Wayback Machine.]

Література

• газета «Радянська Україна» — 1977 р. — 15 квітня.