Норов Дмитро Автономович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Норов.

Дмитро Автономович Норов (1730(1730) — 27 січня 1788) — російський державний діяч. Слобідсько-Український губернатор (1775—1780) та харківський намісник (1780—1788).

Норов Дмитро Автономович
Файл:Д. А. Норов.jpg
Губернатор Слобідсько-Української губернії
10 липня 1775 — 1780
Попередник:	Євдоким Щербінін
Наступник:	губернія ліквідована
Намісник Харківського намісництва
1780 — 27 січня 1788
Попередник:	намісництво створене
Наступник:	Іван Пашков
Народження:	1730
Смерть:	27 січня 1788(1788-01-27)
Діти:	Yelizaveta Norovad, Yekaterina Norovad і Mariya Norovad
Нагороди:

Життєпис

Народився близько 1730 року. Походив із давнього російського дворянського роду Норових^[ru]. Мав брата Василія.

На військовій службі перебував з 1743 року. У 1765 році дістав звання підполковника. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років командував Інгерманландським 10-м гусарським полком^[ru]. 1775 року отримав звання генерал-майора, а 1783 — генерал-поручника.

10 липня 1775 року призначений імператрицею Росії Катериною II губернатором Слобідсько-Української губернії. З 1780 року був намісником Харківського намісництва, створеного на базі Слобідської губернії.

Володів у Харкові заводом з виробництва цегли.

Помер 27 січня 1788 року.

Сім'я

Марія Дмитрівна Дуніна — дочка Дмитра Норова. Робота Володимира Боровиковського. На грудях жінки — медальйон із зображенням її батька

Мав чотирьох дітей:

• Марія Норова (Дуніна);
• Єлизавета Норова (Злотницька);
• Олександр Норов;
• Катерина Норова (Донець-Захаржевська).

Нагороди

• Орден Святого Георгія IV ступеня (1775)
• Орден Святої Анни (1780)
• Орден Святого Володимира IV ступеня
• Орден Святого Володимира II ступеня (1787)

Джерела

• Лысенко Л. М. Губернаторы и генерал-губернаторы Российской империи. — Изд-во МПГУ, 2001—357 с.
• Норов Дмитро Автономович. Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.