Ніколаєв Валентин Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколаєв.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ніколаєв Валентин.

Валентин Олександрович Ніколаєв (рос. Валентин Александрович Николаев, нар. 16 серпня 1921 — пом. 9 жовтня 2009, Моска) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Валентин Ніколаєв
Особисті дані
Повне ім'я	Валентин Олександрович Ніколаєв
Народження	16 серпня 1921(1921-08-16)
	Єросово, Владимирська губернія, РРФСР
Смерть	9 жовтня 2009(2009-10-09) (88 років)
	Москва
Поховання	Перепечинський цвинтар
Зріст	172 см[1]
Вага	70 кг[1]
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1940–1952 ЦБЧА (Москва) 198 (81) 1952–1953 МВО (Москва) 10 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1952 СРСР 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1964–1965 ЦСКА (Москва) 1966–1967 СКА (Хабаровськ) 1969–1973 ЦСКА (Москва) 1970–1971 СРСР 1974–1985 СРСР (мол.)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб ЦБЧА (Москва), а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1940 року виступами за команду клубу ЦБЧА (Москва), в якій провів дванадцять сезонів, взявши участь у 198 матчах чемпіонату. У складі московського ЦБЧА був одним з головних бомбардирів команди, провівши у 198 матчах 81 м'яч у ворота суперників. Був членом знаменитої п'ятірки нападу ЦБЧА, до якої входили, крім нього, Олексій Гринін, Володимир Дьомін, Всеволод Бобров та Григорій Федотов. У складі команди став п'ятиразовим чемпіоном Радянського Союзу, із них тричі поспіль, та володарем Кубку СРСР. У 1947 році став одним із трьох найкращих бомбардирів Чемпіонату СРСР з футболу.

Після розформування команди ЦБЧА продовжив ігрову кар'єру у клубі МВО (Москва), за команду якого виступав протягом 1952—1953 років. Після розформування усіх армійських клубів у країні вирішив закінчити виступи у футболі.

Виступи за збірну

1952 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 1 рік, провів у формі головної команди країни 2 матчі.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1964 року, очоливши тренерський штаб клубу ЦСКА (Москва).

В подальшому очолював команди СКА (Хабаровськ). Після роботи в Хабаровську знову очолював рідний клуб, а пізніше поєднував роботу в клубі та головній збірній СРСР. Не програвши жодного матчу, як тренер, був усунутий від роботи у збірній. Як тренер ЦСКА став чемпіоном СРСР у 1970 році.

Останнім місцем тренерської роботи була молодіжна збірна СРСР, яку Валентин Ніколаєв очолював як головний тренер до 1985 року. Переможець молодіжного чемпіонату Європи-76.

Помер 9 жовтня 2009 року на 89-му році життя у місті Москва.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення

• 5-разовий чемпіон СРСР (1946, 1947, 1948, 1950, 1951
• 3-разовий володар Кубка СРСР — 1945, 1948, 1951
• Найкращий бомбардир Чемпіонату СРСР з футболу: (1)

1947 (14)^[2].

• Член клубу Григорія Федотова — 111 м'ячів.
• П'ять разів входив до списку «33 найкращих футболістів» (№ 1 — 1948—1951; № 2 — 1952).
• Чемпіон Європи (U-23): 1976
• Чемпіон Європи (U-21): 1980