Овчаренко Ілля Пантелійович

Ілля́ Пантелі́йович Овчаре́нко (нар. 26 вересня 1926, Мусіївка — пом. 25 серпня 1978, Ворошиловград) — український радянський скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1963 року. Батько мистецтвознавця Олексія Овчаренка.

Овчаренко Ілля Пантелійович
Народився	26 вересня 1926(1926-09-26)  Мусіївка, Міловський район, Україна
Помер	25 серпня 1978(1978-08-25) (51 рік)  Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Ворошиловградський державний педагогічний інститут Тараса імені Шевченка (1953)
Вчителі	Агібалов Василь Іванович і Федченко Василь Харлампійович
Членство	Спілка радянських художників України
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Овчаренко.

Життєпис

Народився 26 вересня 1926 року в селі Мусіївці (нині Старобільський район Луганської області, Україна). Протягом 1944—1949 років навчався у Ворошиловградському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Василь Агібалов, Василь Федченко.

У 1949—1953 роках навчався на історичному факультеті Ворошиловградського педагогічного інституту. Одночасно, з 1949 року, викладав у Ворошиловградській дитячій художній школі; з 1952 року і до смерті — її директор. Член КПРС з 1952 року.

Жив у Ворошиловграді в будинку на 445-му кварталі, № 13 а, квартира № 30. Помер у Ворошиловграді 25 серпня 1978 року.

Творчість

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура

• «Данило Нечай» (1954, гіпс тонований);
• «Сталевар» (1960, у співавторстві з Миколою Буніним);
• «Тарас Шевченко» (1961, у співавторстві з Миколою Буніним);
• «Шахтар» (1961, штучний камінь; у співавторстві з Миколою Буніним);
• «Мати» (1961, оргскло; у співавторстві з Миколою Буніним);
• «Ранок» (1963, у співавторстві з Миколою Буніним);
• «Михайло Максимович» (1964, бетон);
• «Хірург Ю. Єненко» (1969);
• «Володимир Ленін» (1970, штучний камінь);
• «Пам'ять серця» (1972, бетон).

пам'ятники

«Володимир Даль — козак Луганський».

пам'ятник Всеволоду Гаршину.

• Володимиру Сосюрі у місті Лисичанську (1966, граніт; архітектор В. Житомирський);
• Тарасові Шевченку в селі Соколовій Балці Новосанжарського району Полтавської області (1967, штучний камінь; у співавторстві з Василем Орловим, архітектор В. Сопілка);
• письменнику Всеволоду Гаршину у Старобільську (1969);
• «Володимир Даль — козак Луганський» у Луганську (1971, карбована мідь, бетон; у співавторстві з Василем Орловим; встановлений у 1981 році);
• монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому Луганської області (1972, у співавторстві);
• Кіндрату Булавіну у селі Булавинівці Старобільського району Луганської області (1980);

Брав участь у республіканських та зарубіжних виставках з 1961 року.

Відзнаки

• Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка за 1973 рік (за монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому; разом з Георгієм Головченком, Анатолієм Єгоровим, Іваном Міньком, Віктором Мухіним, Василем Федченком, Іваном Чумаком)^[1];
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1976 року.