Овчинникова Олена Василівна

Олена Василівна Овчи́нникова (нар. 1 жовтня 1935, Київ) — український графік, есеїст, педагог; член Спілки радянських художників України з 1965 року.

Овчинникова Олена Василівна
Народження	1 жовтня 1935(1935-10-01) (89 років)  Київ, Українська СРР, СРСР
Країна	СРСР  Україна  США
Навчання	Київський державний художній інститут (1960)
Вчитель	Пащенко Олександр Софонович, Касіян Василь Ілліч, Данченко Олександр Григорович, Чичкан Леонід Ілліч, Селіванов Іван Михайлович і Єржиковський Сергій Миколайович
Діяльність	графікеса, педагог, есеїстка
Працівник	Київський державний художній інститут
Член	Спілка радянських художників України
Батько	Овчинников Василь Федорович
Мати	Марголіна Раїса Гаврилівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Овчинникова.

Біографія

Народилася 1 жовтня 1935 року в місті Києві (нині Україна). Дочка художників Василя Овчинникова і Раїси Марголіної. 1960 року закінчила Київський художній інститут по майстерні станкової графіки^[1]. Її викладачами були зокрема Олександр Пащенко, Василь Касіян, Олександр Данченко, ЛеонідЧикан, Іван Селіванов, Сергій Єржиковський. Дипломна робота — серія ліноритів «Люди з Верховини»^[1].

Упродовж 1969—1982 років викладала малюнок у Київському художньому інституті. Жила у Києві, в будинку на Русанівській набережній № 22, квартира № 43 та у будинку на вулиці Ежена Потьє, № 11, квартира № 69^[2]. У 2001 році емігрувала до США, живе й працює у місті Піттсбурзі.

Творчість

Працювала у галузях станкової та книжкової графіки, монументального мистецтва. Серед робіт:

станкова графіка

• серія ліногравюр «Люди з Верховини» (1960);
• серія ліногравюр «Мирне літо» (1963—1965);
• диптих «Балада про синів» (1967);
• «Свято, що завжди з тобою» (1971, літографія);
• серія літографій «Житіє протопопа Авакума» (1977);
• серія «Київський щоденник» (1990-ті);
• серія «Емігрантські сни» (2002—2007);

темперний живопис

• «Пологовий будинок» (1967);
• «Святкові сорочки для десяти синів» (1971);
• «Кришталева чара» (1980);
• «Жнива» (1983);
• «Рушники» (1994);
• «Благодійні обіди» (1997).

1990 року зробила розписи «Гопак», «Краков'як» у фойє концертого залу київського готелю «Інтурист».

Проілюструвала понад 25-ти книжок, зокрема:

• «Подорож Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» Сельми Лагерлеф (1964);
• «Свято святого Йоргена» Гаральда Бергстедта (1967);
• «Балада про синів» (1967);
• «Вир» Григорія Тютюнника (1971, акварель);
• «Маруся» Григорія Квітки-Ос­но­в'яненка (1985);
• «Вершники» Юрія Яновського (1987);
• «Казки» Луки Дем'яна (1969).

Брала участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1965 року, зарубіжних — з 1964 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987 і 1995 роках.

Окремі роботи художниці зберігаються у Національному художньому музеї України та Музеї української діаспори в Києві, Вінницькому, Дніпровському, Одеському, Запорізькому, Миколаївському, Полтавському, Херсонському художніх музеях.

Авторка низки есе, зокрема в журналі «Всесвіт»: «12 дней во Франции» (1966), «Я не стану описы­вать Колизей» (1971), «Америка: шедевры и муляжи» (1978) тощо.