Овчинников Василь Федорович

Василь Федорович Овчи́нников (нар. 25 грудня 1907, Кам'янське — пом. 5 квітня 1978, Київ) — український радянський живописець і графік; член Спілки радянських художників України з 1938 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1969 року. Чоловік художниці театру Раїси Марголіної, батько графіка Олени Овчинникової.

Овчинников Василь Федорович
Народження	12 (25) грудня 1907  Кам'янське, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть	5 квітня 1978(1978-04-05) (70 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Навчання	Київський інститут пролетарської мистецької культури (1932)
Вчитель	Пальмов Віктор Никандрович, Богомазов Олександр Костянтинович, Рокицький Микола Андрійович і Голуб'ятников Павло Костянтинович
Діяльність	художник, графік
Працівник	КАМЕТ-СТАЛЬ і Музей Ханенків
Член	Національна спілка художників України
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Марголіна Раїса Гаврилівна
Діти	Овчинникова Олена Василівна
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Овчинников.

Біографія

Народився12 [25] грудня 1907(19071225) року в селі Кам'янському (тепер місто Дніпропетровської області, Україна). Упродовж 1923—1928 років працював у мартенівському цеху на Дніпровському металургійному заводі. 1924 року вступив до комсомолу і протягом трьох років очолював комсомольську організацію мартенівського цеху^[1]. Член ВКП(б) з 1928 року. У 1928—1932 роках навчався у Київському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Віктор Пальмов, Олександр Богомазов, Микола Рокицький, Павло Голуб'ятников.

Протягом 1936—1978 років (з перервою) був директором Київського музею східного і західного мистецтва^[2]. Улітку 1941 року, з початком німецько-радянської війни, організував евакуацію найціннішої частини музей. зібрання до Уфи. Протягом 1941—1948 років служив в Червоній/Радянській армії. Під час війни працював в агітпоїздах, малював плакати^[2]. Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» і «За перемогу над Німеччиною»^[3].

Жив в Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській № 12а, квартира № 5. Помер в Києві 5 квітня 1978 року.

Творчість

Працював в галузі монументального і станкового живопису, графіки. Серед робіт:

живопис

• «Шахтарі» (1930);
• «Кохання» (1931);
• «Молодий Донбас» (1936);
• «Сестра-партизанка» (1937);
• «Тарас Шевченко серед друзів» (1939);
• «Дорога приречених»(1947);
• «Прощай, село» (1947);
• «Бабин Яр» (1947, триптих; Національний художній музей України);
• «Наші солдати» (1949; Дніпровський художній музей);
• «Зимова казка» (1965);
• серії:
  • «Героїчний Сталінград» (1943, гуаш);
  • «Окупанти в Києві (Бабин яр)» (1946—1974);
  • «Материнство» (1950—1970);
  • «У Карпатах» (1956);
  • «Між двома війнами» (1962—1965);
  • «Космос» (1962—1977);

графіка

• серія пастелей «З іскри — полум'я» (1950—1957; Музей історії міста Кам'янського);
  • «Ніч перед повстанням 1905 року»;
• серія «Велика Вітчизняна вій­на» (1944—1945, літографія).
• «Солдат» (1947).

Мозаїки у дворі Музею Ханенків.

В кінці 1960-х років розпочав роботу над мозаїками («Київські каштани», «Данко», «Українська Мадонна», «Портрет дочки», «Журавель» та інші) у дворі Музею східного і західного мистецтва на вулиці Терещенківській № 15—17^[2].

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1930 року, всесоюзних з 1938 року, персональні пройшли в Києві, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі у 1959—1962 роках.

Крім вище згаданих, роботи художника зберігаються у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків та Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України у Києві, Вінницькому та Одеському художніх музеях.