Одрехівський Роман Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Одрехівський.

Роман Васильович Одрехі́вський (нар. 2 липня 1959, Львів) — український майстер різьблення на дереві та художнього скла, мистецтвознавець і педагог; доктор мистецтвознавства з 2017 року, професор з 2022 року. Член Спілки критиків та істориків мистецтва із 1998 року та Національної спілки художників України з 1999 року^[1].

Одрехівський Роман Васильович
Народився	2 липня 1959(1959-07-02) (66 років)  Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	різьбяр по дереву, мистецтвознавець, педагог, художник декоративного скла
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1981)
Заклад	Національний лісотехнічний університет України Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства[d] (2017)
Вчителі	Лозинський Михайло Васильович Запаско Яким Прохорович і Галицький Богдан Іванович
Членство	Національна спілка художників України
Батько	Одрехівський Василь Павлович
Мати	Байко Марія Яківна
Брати, сестри	Одрехівський Володимир Васильович

Біографія

Народився 2 липня 1959 року в місті Львові (нині Україна). Син скульптора Василя Одрехівського та співачки Марії Байко, молодший брат скульптора Володимира Одрехівського. 1981 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався зокрема у Богдана Галицького, Михайла Лозинського, Якима Запаска^[2]. Дипломна робота — декоративні тарелі до 1500-річчя Києва «Пісня про давній Київ» (керівник Богдан Галицький, оцінка — відмінно)^[3].

З 1990 року працював асистентом на кафедрі архітектури та планування сільських населених місць Львівського сільськогосподарського інституту. У 1995 році закінчив аспірантуру при Львівській академії мистецтв і отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства^[2]. З 1996 року — старший викладач, а з 1998 року — доцент кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету України. 30 листопала 2017 року у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв захистив докторську дисертацію на тему: «Мистецтво різьблення по дереву в Галичині як феноменсакральної культури України (ХІХ — перша третина ХХ століття)» (науковий консультант — Ольга Школьна)^[4]. З 2022 року — професор кафедри хореографії і мистецтвознавства Львівського університету фізичної культури.

Член редколегій наукових фахових виданнь України «Мистецтвознавство» та «Вісник Львівського університету. Серія «Мистецтвознавство». Член редколегії із напрямів у збірнику «Етнодизайн у контексті українського національного відродження та європейської інтеграції. Збірник наукових праць. Книга третя. Київ, 2019». Член спеціалізованої вченої ради з присудженням наукового ступеня доктора наук із мистецтвознавства із 2022 року^[1]. Мешкає у Львові в будинку на вулиці Тютюнників, № 20, квартира № 2^[2].

Творчість

Працює у галузях художнього скла та рельєфної скульптури. Серед робіт:

• набір декоративних тарелей «Стародавній Київ» (1981);
• погруддя студента-біолога Р. Липака (1986);
• декоративний рельєф «Захар Беркут, Максим, Мирослава» (1986; за мотивами повісті Івана Франка «Захар Беркут»);
• два медальйони «Либідь» (1988).

Бере участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1982 року.

Окремі роботи майстра зберігаються у Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка.

Науковий доробок

Автор низки досліджень з питань мистецтвознавства, зокрема:

• книги «Різьбярство Лемківщини» (1998, Львів);
• статтї «Нове про творчість різьбяра Михайла Мацієвського (до питання встановлення авторства творів сакральної різьби по дереву у Північній Лемківщині)» // «Народознавчі зошити», частина 5 (2000, Львів).

Автор статей до Енциклопедії сучасної України про Володимира Беця та Михайла Мацієвського^[5].