Одрехівський Володимир Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Одрехівський.

Володимир Васильович Одрехівський (нар. 14 травня 1955, Львів) — український скульптор, педагог та мистецтвознавець, який досліджує проблеми сучасного мистецтва. Завідувач кафедрою монументально-декоративної скульптури Львівської національної академії мистецтв (2014-2016). Народний художник України. Ректор Львівської національної академії мистецтв у 2016—2021 роках. Кандидат мистецтвознавства. Іноземний член Польської Академії Мистецтв і Наук (пол. Polska Akademia Umiejętności).

Одрехівський Володимир Васильович
Народження	14 травня 1955(1955-05-14) (70 років) Львів
Національність	українець
Країна	СРСР→ Україна
Навчання	Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва
Діяльність	скульптор
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства
Член	Польська академія знань
Батько	Одрехівський Василь Павлович
Мати	Байко Марія Яківна
Брати, сестри	Одрехівський Роман Васильович
Родичі	Байко Зеновія Яківна, Байко Даниїла Яківна, Байко Ніна Яківна (тітки)
Нагороди
Сайт	odre.com.ua/uk
Одрехівський Володимир Васильович у Вікісховищі

Біографія

Народився 14 травня 1955 року у Львові. Батько — відомий скульптор Василь Павлович Одрехівський (1921—1996). Мати — відома співачка Марія Яківна Байко (1931—2020)^[1].

У 1977 році закінчив Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв). Викладачі — Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич. У 1978 році почав викладати рисунок і скульптуру у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва.

У 1980—1983 роках навчався та закінчив аспірантуру в Ленінградському Вищому художньо-промисловому училищі імені В. Мухіної (нині — Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца). У 1985 році захистив кандидатську дисертацію у Ленінградському інституті живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю.  Рєпіна АМ СРСР (нині — Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна).

У 1992 році стажувався у Паризькій академії мистецтв (фр. Beaux-arts de Paris — L'école nationale supėrieure).

Член Національної спілки художників України із 1984 року.

На виборах, що відбулися 29 березня 2016 року, в Академії мистецтв у Львові та підрозділах академії у Косові (Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва та Косівський коледж прикладного і декоративного мистецтва), Одрехівський Володимир Васильович був обраний ректором Львівської національної академії мистецтв.^[2]

Виставки

Представляв свої твори на понад п'ятдесяти персональних виставках, найзначніші з яких:

• арт-проєкт «Василь Володимир Василь Одрехівський. Скульптура» присвячений 100-літтю від дня народження Василя Одрехівського (1921-1996 рр.), Національний музей у Львові імені А. Шептицького, Україна, 2021;
• Український дім, Київ, 2005;
• Національний музей імені А. Шептицького, Львів, 1996, 2003, 2010, 2012, 2015;
• 5-а і 1-а Мерії Парижу, Франція, 2003 і 2004;
• Виставковий зал, Європарламент, Страсбург, Франція, 2005;
• Зал П'єра Кардена, Париж, Франція, 1992;
• Великих скульптурних салонах у Києві, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012;
• понад двадцяти міжнародних художніх виставках (Франція, Швейцарія);
• понад двадцяти національних і сорока зональних і обласних художніх виставках;
• понад тридцяти художніх салонах у Франції.

Твори

Працює у ділянках монументальної, декоративної та станкової скульптури. У творчому доробку митця — понад 300 станкових і 50 монументальних творів (монументи, пам'ятники, художньо-меморіальні таблиці, композиції для парків та офісів в Україні, Франції, Греції, Хорватії. Найвідоміші з них:

• 2022 — пам'ятний знак Іванові Франкові «Поет і птах», бронза, камінь, м. Ловран, Хорватія. У співавторстві з Василем Одрехівським (нар. 1989).
• 2021 — меморіальна таблиця Іванові Вакарчуку у Львові.
• 2016 — скульптурна композиція «Привітання життя» присвячена Богдану-Ігорю Антоничу, бронза, граніт, м. Львів, вул. Городоцька.
• 2012 — Пам'ятник блаженному священномученику о. Омелянові Ковчу. Бронза, камінь. Перемишляни, Львівська область, Україна. Скульптор Володимир Одрехівський, архітектори Олександр Ярема, Олександра Лібич, Денис Белюх, Олександр Матушков.
• 2011 — Художньо-меморіальна таблиця Юрію Лебіщаку. Бронза. Опішня, Полтавська область, Україна.
• 2011 — 1-а премія Міжнародного конкурсу на найкращий проект пам'ятника Б.-І. Антоничу у Львові, Україна. Скульптор Володимир Одрехівський, архітектори Олександра Лібич, Денис Белюх, Олександр Матушков.
• 2010 — Пам'ятник Тарасові Шевченку. Бронза, мармур. Афіни, Греція, Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Михайло Федик.
• 2009 — «Обійми сонця» (бронза, висота 90).^[3]
• 2009 — «Медитація» (бронза).^[4]
• 2008 — Меморіальний пам'ятник скульптору Василю Одрехівському. Бронза, граніт. Личаківський цвинтар, Львів, Україна.
• 2008 — «Праматір» (бронза, 13×13×32).^[5]
• 2007 — Композиція «Сім'я». Бронза, камінь. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
• 2004 — Меморіальний пам'ятник Георгію Дзісю. Бронза, граніт. Байкове кладовище, Київ, Україна.
• 2004 — Художньо-меморіальна таблиця Георгію Дзісю. Бронза. Київ, Україна.
• 2003 — Пам'ятник Тарасові Шевченку. Бронза, граніт. Севастополь, Крим, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Георгій Григор'янц.
• 2002 — Декоративна композиція для фонтану «Ореанда». Бронза. Готель «Ореанда», Ялта, Україна.
• 2001 — Паркова композиція «Мрія». Бронза. Пацціо мерії Ляні сюр Марне, Паризький регіон, Франція.
• 1999 — Паркова композиція «Чекання». Бронза. Парк мерії м. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
• 1999 — Паркова композиція «Роздуми». Бронза. Парк мерії м. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
• 1997 — Композиція «Світла надія». Бронза. Фірма «Groupe Environnement S. A.», Пуассі, Паризький регіон, Франція.
• 1997 — Архітектурно-скульптурний комплекс «Тарас Шевченко». Бронза, граніт. Новий Розділ, Львівська область, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Василь Каменщик.
• 1995 — Монумент «Будителі» (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка). Бронза, камінь. Стрий, Львівська область, Україна.

Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Володимир Сколоздра.

• 1991 — Художньо-меморіальна таблиця композитору Станіславу Людкевичу. Бронза. Львів, Україна.
• 1989 — Художньо-меморіальна таблиця поету Богданові-Ігореві Антоничу. Бронза. Бортятин, Львівська область, Україна.
• 1989 — «Катерина». Тонований гіпс, 60×30×14.^[6]
• 1986 — «Козацька пісня». Тонований гіпс, 62×23×18.^[6]
• 1986 — Пам'ятник Іванові Франку «Каменярі». Бронза, мідь. Стрий, Львівська область, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Володимир Блюсюк.
• 1985 — Портрет композитора М. Колесси. Дерево, 70×45×43.^[7]
• 1980 — Портрет Заслуженого діяча мистецтв В. Одрехівського. Тонований гіпс, 65×62×46.^[8]
• 1976 — М. Колесса. Тонований гіпс, 62×30×38.^[9]

• 
  Меморіальна таблиця Юрію Лебіщаку на стіні гончарної слави в с. Опішня

Нагороди

• 2021 — Іноземний член Польської Академії Мистецтв і Наук (пол. Polska Akademia Umiejęności).
• 2009 — Народний художник України;
• 2005 — Лауреат премії імені І. Труша;
• 1999 — Заслужений діяч мистецтв України;
• 1996 — I-й приз за скульптуру (Салон мистецтв, 1996, Буржуа Жалю, Франція);
• 1996 — Срібна медаль (40-ий Міжнародний салон мистецтв, Безьє, Франція).

Колекції

• Міністерство культури та інформаційної політики України;
• Національний музей імені А. Шептицького у Львові;
• Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького;
• Львівський історичний музей;
• Тернопільський обласний краєзнавчий музей;
• Посольство України у Франції, Париж, Франція;
• Посольство України в Аргентині, Буенос-Айрес, Аргентина;
• Мерія міста Віллєн сюр Сен, Франція;
• Мерія міста Ляні сюр Марне, Франція;
• Галерея «Akhenaton», Труа, Франція;
• Галерея Saint-Rémy, Труа, Франція;
• Галерея Д'Енглескевіль ан Ож, Франція;
• Галерея Франсуаз Болоньїні, Франція;
• Фірма «Groupe Environnement S. A.», Пуассі, Франція.