Вілухіна Ольга Геннадіївна

Ольга Геннадіївна Вілухіна (22 березня 1988, Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР ) — російська біатлоністка, бронзова призерка чемпіонату світу з біатлону 2012 року в гонці переслідування, чемпіонка світу з біатлону серед юніорів, багаторазова чемпіонка Європи з біатлону. На Олімпійських іграх в Сочі в 2014 році зайняла друге місце, але у листопаді 2017 МОК через уживання допінгу позбавив її срібної медалі Олімпійських ігор. Довічно відсторонена від участі в Олімпійських іграх.^[1]

Ольга Вілухіна Ольга Геннадіївна Вілухіна
Загальна інформація
Національність	росіянка
Громадянство	Росія
Місце проживання	Новосибірськ, Росія
Народження	22 березня 1988(1988-03-22) (37 років) Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР
Зріст	172 см
Вага	65 кг
Alma mater	Башкирський державний університет
Вебсторінка	vilukhina.org
Спорт
Країна	Росія
Вид спорту	біатлон
Клуб	ЦСКА
Нагороди Срібло Сочі 2014 естафета 4х6 км Чемпіонати світу Бронза Рупольдинг 2012 гонка переслідування 10 км
Вілухіна Ольга Геннадіївна у Вікісховищі

Біографія

Народилася в Мєжгор'є, Башкирська АРСР, СРСР. Батько - Геннадій Вікторович Вілухіной, інженер будівельної компанії, мати - Ольга Вікторівна Вілухіна ^[2], працює оператором в котельні. Сестра - Злата, інженер-програміст ^[2].

Ольга навчалася в школі № 3, закінчивши її на четвірки і п'ятірки ^[2].

З улюблених книг - «Одинадцять хвилин» Паоло Коельо ^[3].

Президент Росії, Володимир Путін, нагородив Ольгу Орденом Дружби в 2014 році.

Спортивна кар'єра

Юніорські досягнення 2006-2009

З 1998 року займалася лижними перегонами, а в червні 2004 року за порадою тренера вирішила перейти в біатлон^[4], яким займається під керівництвом Іванова Валерія Володимировича.

Чемпіонат світу з біатлону серед юніорів 2006 в американському Преск-Айлі став для Ольги першим в її кар'єрі. У індивідуальній гонці вона зайняла лише 28 місце, а в інших видах змагань завоювала повний комплект медалей. У спринті вона виграла золото, в переслідуванні — бронзу, а в естафеті разом з подругами по команді — срібло.

Чемпіонат світу, що проходив роком пізніше в Мартелло став для спортсменки не таким успішним. Вона знову виграла срібло в естафеті, а ось найкращим особистим результатом стало 9-е місце в гонці переслідування.

На чемпіонаті Європи в Бансько Ольга зуміла досягти успіху тільки у естафеті, вигравши золоту медаль, а в особистих дисциплінах вона не змогла піднятися на подіум, показавши сьомий час в індивідуальній гонці та спринті і шосте в переслідуванні.

Найуспішнішим для Ольги став чемпіонат в Уфі, де вона стала чотирьохразовою і абсолютною (так як на європейському чемпіонаті розігруються медалі в чотирьох дисплінах) чемпіонкою Європи серед юніорів, вигравши золоті медалі у всіх чотирьох дисциплінах — спринті, переслідуванні, індивідуальній гонці та естафетній гонці. Це абсолютний рекорд чемпіонатів Європи, що проводяться з 1994 року. До Вілухіної нікому з молодих спортсменів ще не вдавалося виграти стільки нагород протягом одного континентального чемпіонату^[5].

Дебют в Кубку світу

Успіхи Ольги змусили наставників національної команди звернути увагу на молоде дарування, і Ольга отримала від них запрошення виступити на етапеі Кубка світу в Ханти-Мансійську.

27 березня 2009 року вона дебютувала в спринтерській гонці. І дебют вдався ^[6]. Показавши в спринті шостий час серед всіх спортсменок і найкращий серед російських, Ольга потрапила до "квіткової церемонії".

Після завершення сезону 2008—2009 вона була включена до складу національної команди для централізованої підготовки.

Сезон 2009—2010

До сезону 2009—2010 Ольга вперше готувалася з головною командою. На зборах в Обергофі стан здоров'я спортсменки раптово погіршився. Після тренувань у горах піднявся дуже високий рівень гемоглобіну — а він у Олі і так високий від природи — і на тлі спеки почала згортатися кров. Їй ставало все гірше, температура підіймалась до 40 градусів. Процес одужання протікав доволі непросто. Одразу після повернення із Обергофу, Оля провела два тижні в лікарні, пройшла повний курс лікування. В результаті чого стан здоров'я вдалося нормалізувати, а ось форму Ольга втратила і за результатами контрольних тренувань не змогла відібратися на етапи Кубка світу, і тренерський штаб вирішив делегувати її на Кубок IBU.

Двічі Оля ставала другою у спринті в Ідре (Швеція) і в Ріднау-валь Рідана (Італія). А на етапі Кубка IBU в австрійському Обертілліяху зі спортсменкою трапився прикрий випадок, через який вона втратила якщо не перемогу, то подіум точно^[7]. На старті спринтерської гонки їй довелось затриматися через відсутність стартових номерів на ногах — Оля просто забула їх наклеїти. Доки масажист бігав за номерами, пройшло секунд 45-50. Ставши за результатами гонки у підсумку восьмою, вона програла переможниці всього 42 секунди. Участь в Кубку IBU для Олі закінчилася в німецькому Альтенберзі, де біатлоністка стала 17-ю в спринті. Від подальшої участі в гонках Кубка IBU Ольга була вимушена відмовитися, так як лікарі діагностували сильний отит.

Після одужання Ольга взяла участь в першості Росії. Вигравши індивідуальну гонку в Уфі, спортсменка виконала критерій відбору на Чемпіонат Європи^[8]. Проте там Ользі вдалося взяти участь тільки в двох гонках — в індивідуальній гонці вона показала 15 час, а в складі естафетної четвірки стала бронзовим призером. Після естафети у неї загострилася травма плеча, і старший тренер збірної Росії з резерву Валерій Польховський вирішив не заявляти її на спринт і переслідування, так як тренери головної національной команди розраховували на її участь в березневих етапах Кубка світу. Однак взяти участь в них спортсменка не змогла. Вона була змушена достроково завершити сезон — її знову підвело здоров'я — Ольга була госпіталізована з високою температурою^[9].

Сезон 2011/2012

У Гохфільцені в 2011 році Вілухіна дебютувала в складі змішаної естафетної команди і перемогла. На наступному етапі в Обергофі 4 січня 2012 вперше була замикає в жіночій естафетній команду і також займає перше місце

13 січня 2012 року на етапі в Нове-Место-на-Мораві Вілухіна встановила особистий рекорд: 5 підсумкове місце в спринті.

4 березня 2012 року на чемпіонаті світу в Рупольдинг е Вілухіна вперше в кар'єрі піднялася на подіум, зайнявши 3 місце в гонці переслідування.

Сезон 2012/2013

Уже перший етап сезону проходив в Естерсунд е, став для Ольги найвдалішим в кар'єрі на той момент: вона посіла третє місце в спринті і не опустилася нижче п'ятого в інших двох особистих гонках. 25 листопада 2012 року Ольга Вілухіна внесла вирішальний внесок у перемогу російської збірної в змішаній естафеті: ліквідувавши 11-секундне відставання Ольги Зайцевої, Вілухіна привезла чоловікам 29 секунд фори ^[10]. Далі Ольга піднімалася на подіум тільки в естафетах: в Хохфільцен е жіноча збірна посіла третє місце, потім послідували два срібла в Рупольдінгу і Антерсельві.

16 березня 2013 року в гонці переслідування в Ханти-Мансійську показала найкращий результат за час виступів у Кубку Світу, піднявшись на другу сходинку подіуму. І в цілому ханти-Мансійський етап став найкращим етапом в кар'єрі Ольги на даний момент: «срібло» і два четвертих місця.

Сезон 2013/2014

^[11]

27 листопада 2017 року спортсменка була довічно дискваліфікована за рішенням МОК і позбавлена ​​двох олімпійських нагород, завойованих в 2014 році^[1].

Сезон 2014/2015

Через проблеми зі здоров'ям спортсменка вирішила пропустити сезон^[12].

Завершення кар'єри

11 листопада 2016 року Ольга Вілухіна вирішила завершити свою кар'єру^[13].

Дискваліфікація

27 листопада 2017 року рішенням Міжнародного олімпійського комітету за порушення антидопінгових правил позбавлена срібної медалі Олімпійських ігор 2014 року в Сочі і довічно усунули від участі в Олімпійських іграх.^[1]

Загальний залік в Кубку світу

• 2008—2009 — 65-е місце (64 очки)
• 2010—2011 — 66-е місце (37 очок)
• 2011—2012 — 11-е місце (667 очок)
• 2012—2013 — 12-е місце (706 очок)

  

  Ольга Вілухіна, дворазовий срібний призер Олімпійських ігор в біатлоні, була нагороджена президентом Росії Володимиром Путіним, Орденом Дружби .

Статистика стрільби

№ п/п	Сезон	Загальна[14]	Індивідуальна гонка	Спринт	Гонка переслідування	Мас-старт	Естафета
1	2008-2009	86,7% (26/30)	0,0% (0/0)	99,9% (10/10)	80,0% (16/20)	0,0% (0/0)	0,0% (0/0)
2	2010-2011	88,3% (53/60)	85,0% (17/20)	90,0% (18/20)	90,0% (18/20)	0,0% (0/0)	0,0% (0/0)
3	2011-2012	84,8% (363/428)	80,0% (48/60)	91,1% (82/90)	82,1% (115/140)	85,0% (68/80)	86,2% (50/58)
4	2012-2013	86,6% (402/464)	90,0% (54/60)	90,0% (81/90)	85,7% (120/140)	86,3% (69/80)	83,0% (78/94)

Статистика

У таблиці наведено статистику виступів біатлоніста в Кубку світу.

• Місця 1–3: кількість подіумів
• Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
• В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
• Старти: кількість стартів
• Естафета: включно зі змішаною

Місця	Індивід.	Спринт	Персьют	Мас-старт	Естафета	Разом
1					3	3
2			1		2	3
3		1	1		2	4
Чільна 10	3	12	9	3	13	40
В очках	6	19	16	8	13	62
Стартів	7	21	16	8	13	65
Станом на: кінець сезону 2012/2013

Джерела

• Профіль на сайті ФБУ [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Профіль на сайті IBU [Архівовано 25 жовтня 2011 у Wayback Machine.]