Олійник Микола Олексійович

Микола Олексійович Олі́йник (нар. 2 червня 1953, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1983 року^[1]. Син скульптора Олексія Олійника та художниці Ніни Волкової; брат художниці Наталії Григорової^[2].

Олійник Микола Олексійович
Народився	2 червня 1953(1953-06-02) (72 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Київський державний художній інститут (1977)
Вчителі	Бородай Василь Захарович
Членство	Спілка радянських художників України
Батько	Олійник Олексій Прокопович
Мати	Волкова Ніна Павлівна
Брати, сестри	Григорова Наталія Олексіївна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Олійник.

Біографія

Народився 2 червня 1953 року в місті Києві. 1977 року закінчив Київський художній інститут, де навчався, зокрема, у Василя Бородая^[1]. Мешкає у Києві, в будинку по вулиці Олеся Гончара, № 12, квартира № 9^[3].

Творчість

Серед робіт:

• меморіал жертвам фашизму в селі Кортелісах (1980, у співавторстві)^[1];
• «Жнива-41» (1987)^[1];
• пам'ятник Адальберту Ерделі та Йосипу Бокшаю в Ужгороді (1992)^[1];
• «Свята Трійця» (1993)^[1];
• меморіальний комплекс пам'яті воїнів України, полеглих в Афганістані у Києві (1994—1999)^[1];
• Архістратиг Михаїл (Куровський) у Донецьку (2002)^[4];
• пам'ятник Сергію Корольову в Києві (18 січня 2007)^[5];
• пам'ятник Ігорю Сікорському в Києві (14 травня 2008)^[6]

Пам'ятник Адальберту Ерделі та Йосипу Бокшаю	Пам'ятник афганцям	Архістратиг Михаїл (Куровський)	Пам'ятник Сергію Корольову	Пам'ятник Ігорю Сікорському

Відзнаки

• Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1980)^[1];
• Заслужений художник України з 2000 року^[1];
• Народний художник України з 16 січня 2009 року (за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України)^[7].