Омельченко Володимир Іванович

Володимир Іванович Омельченко (7 березня 1924, с. Лучин, Корнинський район, Білоцерківська округа, Київська губернія — 11 квітня 1975, Запоріжжя) — український поет, педагог і літературознавець, кандидат філологічних наук.

Володимир Іванович Омельченко
Народився	7 березня 1924(1924-03-07)  Лучин, Попільнянський район, Білоцерківська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	11 квітня 1975(1975-04-11) (51 рік)  Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	поет, педагог, літературознавець
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук (1953)
Знання мов	українська і російська
Членство	Національна спілка письменників України
Роки активності	1946 — 1975
Батько	Іван Омельченко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Омельченко.

Життєпис

Володимир Омельченко народився 7 березня 1924 року в селі Лучин Корнинського району (нині — Житомирського району Житомирської області України). Закінчив Київський педагогічний інститут у 1950 році. Під час німецько-радянської війни у своєму селі очолив осередок молодіжної підпільної організації. У 1944 році потрапив на фронт. Після війни працював викладачем української літератури в педагогічних інститутах в Івано-Франківську (1953–1963) та Запоріжжі (від 1963).

Творчість

Першим його твором стала добірка віршів у газеті «Радянська Житомирщина» в 1946 році. Основними темами у перших творах Омельченка були переважно природа, війна та праця.

Основні твори

• «Голос серця» (1952)
• «Прикарпатські весни» (1957)
• «На всі літа» (1963)
• «Живописець слова» (1968)
• «Вогнетворці» (1972)
• «Сонячні орбіти» (1975)

Література

• Омельченко Володимир Іванович / П.-П. С. Юрик // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.