Осмольний інтервал

У клінічній хімії осмольний інтервал, осмольний розрив, осмольний провал — це різниця між виміряною та розрахованою осмоляльністю сироватки крові.

Розрахунок

Осмольний інтервал (ОІ) зазвичай розраховується за такою формулою (усі значення в ммоль/л):

ОІ = виміряна осмоляльність сироватки — розрахована осмоляльність сироватки

ОІ = виміряна осмоляльність сироватки — (2 × [Na²⁺] + [глюкоза] + [сечовина])

У лабораторних одиницях, що не входять до системи СІ: Розрахункова осмоляльність = 2 × [Na, ммоль/л] + [глюкоза, мг/дл] / 18 + [азот сечовини крові, мг/дл] / 2,8 + [етанол / 3,7] (значення 18 та 2,8 перетворюють мг/дл на ммоль/л; молекулярна маса етанолу становить 46, але емпіричні дані показують, що він не діє як ідеальний осмоль у розчині, і відповідний дільник дорівнює 3,7^[1])

Нормальний осмольний інтервал становить < 10 мОсм/кг.^[2]

Пояснення одиниць вимірювання

Оскільки лабораторії вимірюють розчинені речовини в сироватці крові за зниженням точки замерзання, зазначені одиниці є, власне, одиницями осмоляльності. Коли розраховують кількість розчинених речовин у сироватці крові, це часто роблять в одиницях осмолярності. Хоча конвертувати осмоляльність в осмолярність можна, отримуючи таким чином математично більш правильний розрахунок осмоляльного інтервалу, у реальній клінічній практиці цього не роблять. Це пояснюється тим, що різниця в абсолютних значеннях цих двох вимірювань, яку можна пояснити різницею в одиницях вимірювання, буде незначною в клінічних умовах.

З цієї причини ці терміни часто використовуються як взаємозамінні, хоча деякі заперечують їх ототожнення.^[3] Оскільки розрахований осмольний інтервал може бути комбінацією обох термінів (залежно від способу його отримання), жоден з термінів (осмоляльний / осмолярний) не може бути семантично коректним. Щоб уникнути двозначності, терміни «осмоляльний» та «осмолярний» можна використовувати, коли одиниці моляльності або молярності є однаковими протягом усього розрахунку. Коли це не так, для клінічної оцінки можна використовувати термін «осмольний інтервал».^[3]

Причини

Осмольний інтервал використовуються як інструмент скринінгу для ідентифікації токсинів.^[4]

Причини підвищеного осмольного інтервалу численні. Зазвичай є 4 основні причини:

• спирти
• цукри
• ліпіди
• білки

Спирти

• етанолова інтоксикація
• вживання метанолу
• вживання етиленгліколю^[5]
• вживання ізопропілового спирту
• токсичність пропіленгліколю (при внутрішньовенних інфузіях, де його використовують як допоміжну речовину, наприклад, у лоразепамі)
• потрапляння ацетону (не алкоголю)

Цукри

• маніт
• сорбіт

Ліпіди

• Гіпертригліцеридемія

Білки

• Гіпергаммаглобінемія (М. Waldenström)

Теорія

У сироватці крові розчинено різноманітні іони та молекули. Основними конституційними речовинами, що мають клінічне значення, є іони натрію, глюкоза та азот сечовини крові, а також етиловий спирт у людини, яка вживає алкоголь. В рамках лабораторного аналізу крові, флакон крові перевіряється на кількість цих чотирьох іонів та молекул, присутніх у крові. За цим вимірюванням клініцист може розрахувати осмоляльність плазми крові пацієнта. Другий флакон також надсилають до лабораторії. Цей флакон поміщають у прилад, який вимірює зниження точки замерзання всіх розчинених речовин у плазмі. Це вимірювання дає справжню осмоляльність плазми. Розрахована осмоляльність потім віднімається від виміряної осмоляльності, щоб отримати осмольний інтервал або різницю між цими двома значеннями.

Якщо цей інтервал знаходиться в межах прийнятного діапазону (<10), то вважається, що натрій, глюкоза та сечовина крові дійсно є основними розчиненими іонами та молекулами в сироватці крові. Однак, якщо розрахований розрив перевищує допустимий діапазон, це свідчить про те, що в сироватці крові розчинено щось інше, що утворює осмольний інтервал, що може бути важливою підказкою для визначення причини захворювання пацієнта.

Див. також

• Осмоляльність
• Метаболічний ацидоз
• Аніонний інтервал
• Метаболічний ацидоз з високим аніонним інтервалом