Охріменко Аїда Степанівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Охріменко.

Аїда Степанівна Охрі́менко (3 липня 1929, Москва — 18 травня 2009, Львів) — українська скульпторка; член Спілки радянських художників України з 1965 року. Дружина скульптора Олександра Пилєва, сестра художниці Олени Охримик.

Охріменко Аїда Степанівна
Народилася	3 липня 1929(1929-07-03)  Москва, СРСР
Померла	18 травня 2009(2009-05-18) (79 років)  Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульпторка
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954)
Вчителі	Севера Іван Васильович і Кронгауз Герман Ліпманович
Членство	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Пилєв Олександр Павлович

Біографія

Народилась 3 липня 1929 року у місті Москві (нині Росія). 1954 року закінчила відділ монументальної скульптури Львівського державного інституту декоративного і прикладного мистецтва, де навчалася, зокрема, у Івана Севери, Германа Кронгауза. Дипломна робота — жіноча фігура (керівник: Іван Севера; оцінка — задовільно)^[1].

Проживала у Львові на вулиці Дем'яна Бєдного, № 11 квартира № 3 та у будинку на вулиці Архипенка, № 32, квартира № 10^[2]. Померла у Львові 18 травня 2009 року. Похована у Львові на полі № 46 Личаківського цвинтаря.

Творчість

Працювала в галузях станкової і монументальної скульптури. Серед робіт:

станкові роботи

• «Трудівниця» (1956);
• «Голова піонерки-відмінниці» (1956, гіпс);
• «Доярка» (1956, штучний камінь);
• «Урожай» (1959);
• «Достаток» (1960);
• «Наймичка» (1961);
• «Чумак в дорозі» (1961, співавтор Олександр Пилєв);
• «Ленін-гімназист» (1964, гіпс);
• «Єднання» (1964);
• «Марічка» (1965);
• «Чекання» (1965);
• «Урожай» (1967, кований алюміній, 50×51×46)^[3];
• «Стиглий колос» (1967, литий алюміній);
• «Колгоспниця» (1970–1980-ті);
• «Чоловічий портрет» (1971);
• «Партизанка Г. Борисенко» (1975, тонований гіпс, 50×38×38)^[4];
• «Хліб» (1977, тонований гіпс, 98×57×55)^[5];
• «Портрет К. П. Пильо» (1982, тонований гіпс, 48×28×30)^[6].

монументальні роботи

Пам'ятник Ярославові Галану.

• пам'ятник «Борцям за Владу Рад» на вулиці Жовтневій у Гайсині (1969)^[7];
• пам'ятний знак воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни у селі Рудниках Стрийського району Львівської області (1970-ті);
• пам'ятник Ярославові Галану у Львові на площі Галана (1971, скульптори Олександр Пилєв, Валентин Усов, архітектор Володимир Блюсюк; нині демонтований)^[8];
• пам'ятник Герою Радянського Союзу В. О. Киричуку в селі Суську Рівненського району Рівненської області (1980, архітектор Й. Буковинський)^[9];
• пам'ятник піонерці Т. Сорокиній на 3 км траси Східниця-Борислав (1982, архітектор Й. Буковинський)^[10].

Від 1957 року брала участь в обласних та республіканських виставках^[5].