Ошська область

О́шська о́бласть (кирг. Ош облусу) — адміністративно-територіальна одиниця Киргизстану. Обласний центр — місто Ош, яке не входить до складу області. Населення 999 576 осіб (на 2009 рік).

Ошська область
Ош облусу
Основні дані
Прізвисько:
Країна:	Киргизстан
Утворена:	21 листопада 1939 року
Населення:	▲ 999 576 осіб (2009)[1]
Площа:	29 200 км²
Густота населення:	34,23 осіб/км²
Телефонні коди:	+-32
Обласний центр:	Ош
Райони:	7
Міста: обласного значення районного значення	0 3
Райони в містах:	0
Смт:	2
Села:
Селищні ради:
Сільські ради:
Номери автомобілів:
Інтернет-домени:
Обласна влада
Вебсторінка:
Голова ОДА:	Аали Карашев
Рада:
Голова ради:
Мапа

Територія області займає південну частину країни і межує на заході з Баткенською, на півночі з Джалал-Абадською, на північному сході з Наринською областями; на сході з Китаєм, на півдні з Таджикистаном і північному заході з Узбекистаном. Ошська область займає площу в 29 200 км².

Клімат – різко континентальний. Найбільші річки — Кизилсу, Ак-Буура та Карадарья, які використовуються для зрошення земель.

Є побратимом Києва.

Історія

Область утворена 21 листопада 1939 року замість колишнього округу. 27 січня 1959 року об'єднана з Джалал-Абадською областю в єдину Ошську область. Станом на 1974 рік її площа становила 73,9 тисячі км², населення 1 377 тисяч чоловік. Ділилася на 14 адміністративних районів, мала 9 міст, 15 селищ міського типу. 28 жовтня 1966 року область нагороджено орденом Леніна^[2].

У зв'язку з утворенням 5 жовтня 1980 року Таласької області, в її склад з Ошської області передані місто Кара-Куль, Токтогульський і новостворений Чаткальський райони. З Таласької області 15 травня 1984 року до складу Ошської області було повернуто Чаткальський район. У зв'язку з скасуванням Таласької і Наринської областей 5 жовтня 1988 року, до складу Ошської області передані з відповідних областей місто Кара-Куль, Токтогульський і Тогуз-Тороуський райони. Станом на 1989 рік її площа становила 77,6 тисяч км². Ділилася на 17 адміністративних районів, мала 10 міст, 14 селищ міського типу^[3].

З утворенням нових областей 14 грудня 1990 року з Ошської області виділена Джалал-Абадська область. У західній частині Ошської області 13 жовтня 1999 року утворена нова Баткенська область, до якої включені в існуючих межах Баткенський, Кадамжайський, Лейлекський райони і міста Кизил-Кія і Сулюкта.

Нині поділяється на 7 районів: Алайський, Араванський, Кара-Кульджинський, Кара-Сууський, Ноокатський, Узгенський, Чон-Алайський.

Ошська область є побратимом міста Києва. 1 липня 2002 року між регіонами укладено Меморандум про співробітництво.

Адміністративно-територіальний поділ

До складу області входять 7 районів:

• Алайський район
• Араванський район
• Кара-Кулджинський район
• Кара-Сууський район (включаючи ексклав Барак площею близько 4 км², оточений Андижанською областю Узбекистану)
• Ноокатський район
• Узгенський район
• Чон-Алайський район

Національний склад

Станом на 1999 рік національний склад області (включаючи місто Ош), становив:^[4]

• Киргизи: 851 тис. осіб — 68,65%
• Узбеки: 266 тис. осіб — 27,89%
• Росіяни: 15 тис. осіб — 1,3%
• Турки: 11 тис. осіб — 0,9%
• Уйгури: 10 тис. осіб — 0,8%
• Татари: 7 тис. осіб — 0,6%
• Таджики: 6 тис. осіб — 0,5%
• Інші: 12 тис. осіб — 1,0%

Етнічний склад населення області:^[1]
(без міста республіканського значення Ош)

	Чисельність в 1989 році	%	Чисельність в 1999 році	%	Чисельність в 2009 році	%
всього	712 643	100,00 %	943 566	100,00 %	1 104 248	100,00 %
Киргизи	467 612	65,62 %	647 422	68,61 %	758 036	68,65 %
Узбеки	205 858	28,89 %	261 776	27,74 %	308 688	27,95 %
Уйгури	6 350	0,89 %	9 420	1,00 %	11 181	1,01 %
Турки	5 883	0,83 %	9 215	0,98 %	10 934	0,99 %
Таджики	4 376	0,61 %	5 443	0,58 %	6 711	0,61 %
Азербайджанці	5 660	0,79 %	2 875	0,30 %	3 224	0,29 %
Росіяни	8 501	1,19 %	2 721	0,29 %	1 552	0,14 %
Татари	3 616	0,51 %	1 955	0,21 %	1 337	0,12 %
Дунгани	509	0,07 %	676	0,07 %	793	0,07 %
Казахи	504	0,07 %	572	0,06 %	493	0,04 %
Курди	335	0,05 %	280	0,03 %	287	0,03 %
Хемшили	…[5]	…	306	0,03 %	277	0,03 %
Туркмени	85	0,01 %	22	0,00 %	133	0,01 %
Українці	1 625	0,23 %	360	0,04 %	126	0,01 %
Китайці	1	0,00 %	1	0,00 %	100	0,01 %
Башкири	279	0,04 %	132	0,01 %	73	0,01 %
Корейці	156	0,02 %	49	0,01 %	47	0,00 %
Балкарці	122	0,02 %	7	0,00 %	32	0,00 %
Чеченці	61	0,01 %	30	0,00 %	16	0,00 %
Німці	83	0,01 %	12	0,00 %	15	0,00 %
Каракалпаки	9	0,00 %	10	0,00 %	15	0,00 %
Турки	0	0,00 %	54	0,01 %	13	0,00 %
Болгари	5	0,00 %	27	0,00 %	11	0,00 %
Вірмени	445	0,06 %	15	0,00 %	10	0,00 %
Чуваші	50	0,01 %	31	0,00 %	7	0,00 %
інші	518	0,07 %	155	0,02 %	137	0,02 %

Керівництво Ошської області

Голови облвиконкому

1. Сайдалієв Шералі (листопад 1939 — 1940)
2. Утбосаров Набіжон (1940 — лютий 1944)
3. Іманалієв Шадикан (лютий 1944 — лютий 1945)
4. Качкеєв Кадиркул (1945 — 1950)
5. Прімов Бозулан (1950 — 1954)
6. Балтагулов Тюрегельді Балтагулович (1954 — 1955)
7. Медетбеков Раїмкан (1955 — 1958)
8. Балтагулов Тюрегельді Балтагулович (січень 1959 — 1960)
9. Суюмбаєв Ахматбек Суттубайович (1960 — 1962)
10. Капустян Іван Ксенофонтович (1962 — січень 1963)
11. Капустян Іван Ксенофонтович (сільський) (січень 1963 — грудень 1964)
12. Садибакасов Кемель Аманович (промисловий) (січень 1963 — грудень 1964)
13. Капустян Іван Ксенофонтович (грудень 1964 — січень 1966)
14. Кошоєв Темірбек Кудайбергенович (1966 — 1978)
15. Чепелєв Микола Михайлович (1987 — 1989)
16. Бекболотов Женішбек (1989 — 1990)
17. Ісабоєв Абдушукур (1990 — 1991)

Голови обласної ради

1. Сидиков Усен Сидикович (1990 — 1991)

1-і секретарі обкому КП Киргизії

1. Колосов Петро Іванович (листопад 1939 — 1943)
2. Зайцев Сергій Іванович (1943 — 1944)
3. Нарожний Микола Григорович (1944 — 1950)
4. Іманалієв Абулмаджин (1950 — 1952)
5. Тойгомбаєв Джаманкул (вересень 1952 — серпень 1955)
6. Яковлєв Борис Павлович (серпень 1955 — березень 1958)
7. Абдикулов Медербек (1958 — 1960)
8. Балтагулов Тюрегельді Балтагулович (1960 — 1962)
9. Суюмбаєв Ахматбек Суттубайович (1962 — січень 1963)
10. Суюмбаєв Ахматбек Суттубайович (сільський) (січень 1963 — грудень 1964)
11. Чупров Федір Михайлович (промисловий) (січень 1963 — грудень 1964)
12. Суюмбаєв Ахматбек Суттубайович (грудень 1964 — 1968)
13. Ібраїмов Султан Ібраїмович (1968 — 1978)
14. Кошоєв Темірбек Кудайбергенович (1978 — січень 1981)
15. Макаренко В'ячеслав Олександрович (січень 1981 — червень 1981)
16. Кульматов Ренат Сатарович (червень 1981 — квітень 1990)
17. Сидиков Усен Сидикович (квітень 1990 — квітень 1991)
18. Капаров Мірза Кулматович (квітень 1991 — серпень 1991)