Пагвоський рух учених

Пагво́ський рух вче́них (англ. Pugwash Conferences on Science and World Affairs) - рух вчених, які виступають за мир, роззброєння та міжнародну безпеку, за запобігання світової термоядерної війни та наукову співпрацю. Пагвоський рух зародився 1955 року, коли 11 всесвітньо відомих учених, у тому числі Альберт Ейнштейн, Фредерік Жоліо-Кюрі, Бертран Рассел, Макс Борн, Персі Вільямс Бріджмен, Леопольд Інфельд, Лайнус Полінг, Джозеф Ротблат, виступили з маніфестом, в якому закликали зібрати конференцію проти використання ядерної енергії у військових цілях.

Пагвоський рух учених
Тип	організація
Засновано	1957[1]
Розташування	Рим[2]
41°53′36″ пн. ш. 12°28′01″ сх. д.
Членство	Campaign to Stop Killer Robotsd[3]
Вебсайт: pugwash.org
Нагороди (1995)
Пагвоський рух учених у Вікісховищі

1987 року створено Міжнародний студентський і Молодіжний пагвоський рух.

Для поширення ідей учасників Пагвоського руху випускаються періодичні видання: «Proceedings of the Pugwash Conferences on Science and World Affairs» (щорічно з 1957), «Pugwash Newsletter» (щоквартально з 1963 ), «Pugwash Occasional Papers» (щоквартально з 2000), спеціальні монографії та доповіді. ^[4]

Пагвоські конференції

Перша конференція

Перша Пагвоська конференція пройшла 7—11 липня 1957 року за активної підтримки канадського громадського діяча й мільярдера Сайруса Ітона на його батьківщині в Пагвоші (Нова Шотландія, Канада). На конференції були присутні 22 вчених з 10 країн (7 з США, в тому числі Герман Джозеф Мюллер, Лео Силард, 3 з СРСР, 3 з Японії, в тому числі Сінітіро Томонага, Хідекі Юкава, 2 з Великої Британії, в тому числі Сесіл Френк Пауелл, 2 з Канади, по одному з Австралії (Марк Оліфант), Австрії, Китаю, Французької республіки та Польської Народної Республіки). В основному це були фізики-ядерники. З СРСР приїхали академік Олександр Топчієв, професор Олександр Кузін, академік Дмитро Скобєльцин, а також помічник головного вченого секретаря Президії АН СРСР Володимир Павличенко. Перша Пагвоська конференція була присвячена небезпеці використання ядерної зброї, і можливості контролю за її розповсюдженням. На конференції було утворено постійний комітет Пагвоського руху з місцеперебуванням у Лондоні.

З 1957 року Пагвоські конференції проводяться 1—2 рази на рік. За рішенням Ради організації з 2007 року Пагвоські конференції проводяться один раз на 18 місяців.

У проміжках між конференціями Пагвоським рухом організуються тематичні симпозіуми та семінари в різних країнах світу.

Традиції конференцій

• Всі учасники конференції отримують персональне запрошення і не є представниками жодної країни чи організації.
• Дискусії проводяться за зачиненими дверима, тільки після закінчення зустрічі робиться коротка заява для преси^[5].

Список конференцій

Номер	Час проведення	Місто	Країна	Примітки
1-а	Липень 1957	Пагвош	Канада
2-я	травня 1958	Лак-Бопор	Канада
Третього	вересня 1958	Кіцбюель	Австрія
4-а	червень - липень 1959	Баден-Баден	ФРН
5-а	серпень 1959	Пагвош	Канада
6-а	грудень 1960	Москва	СРСР
7-а	вересень 1961	Стоу	США
8-а	вересень 1961	Стоу	США
9-а	серпень 1962	Кембридж	Велика Британія
10-а	вересень 1962	Лондон	Велика Британія
11-а	вересень 1963	Дубровник	Соціалістична Федеративна Республіка Югославія
12-та	січень 1964	Удайпур	Індія
13-а	вересень 1964	Карлові Вари	Чехословацька Соціалістична Республіка
14-а	квітень 1965	Венеція	Італія
15-а	грудень 1965 - січень 1966	Аддис-Абеба	Ефіопія
16-а	вересень 1966	Сопот	Польська Народна Республіка
17-та	вересень 1967	Роннебю	Швеція
18-та	вересень 1968	Ніцца	Франція
19-а	жовтень 1969	Сочі	СРСР
20-та	вересень 1970	Фонтану	США
21-а	серпень - вересень 1971	Синай	Соціалістична Республіка Румунія
22-а	вересень 1972	Оксфорд	Велика Британія
23-я	серпень - вересень 1973	Ауланко	Фінляндія
24-а	серпень - вересень 1974	Баден	Австрія
25-а	січень 1976	Мадрас	Індія
26-а	серпень 1976	Мюльхаузен	НДР
27-а	серпень 1977	Мюнхен	ФРН
28-а	вересень 1978	Варна	Народна Республіка Болгарія
29-а	липень 1979	Мехіко	Мексика
30-а	серпень 1980	Брекелен	Нідерланди
31-а	серпень 1981	Банфф	Канада
32-а	серпень 1982	Варшава	Польська Народна Республіка
33-я	серпень 1983	Венеція	Італія
34-та	липень 1984	Бйоркліден	Швеція
35-а	липень 1985	Кампінас	Бразилія
36-а	вересень 1986	Будапешт	Угорська Народна Республіка
37-а	вересень 1987	Гмунден	Австрія
38-а	серпень - вересень 1988	Дагомис	СРСР
39-а	липень 1989	Кембридж	США
40-а	вересень 1990	Егем	Велика Британія
41-а	вересень 1991	Пекін	Китай
42-я	вересень 1992	Берлін	Німеччина
43-я	червень 1993	Хасслуден	Швеція
44-я	червень - липень 1994	Колімбарі	Греція
45-а	липень 1995	Хіросіма	Японія
46-та	вересень 1996	Лахті	Фінляндія
47-я	серпень 1997	Ліллехаммер	Норвегія
48-а	вересень - жовтень 1998	Хуріка	Мексика
49-а	вересень 1999	Рустенбург	ПАР
50-та	серпень 2000	Кембридж	Велика Британія
51-а	березень 2002	Агра	Індія
52-а	серпень 2002	Сан-Дієго	США
53-я	липень 2003	Галіфакс, Пагвош	Канада
54-а	жовтень 2004	Сеул	Республіка Корея
55-та	липень 2005	Хіросіма	Японія
56-а	листопад 2006	Каїр	Єгипет
57-а	жовтень 2007	Барі	Італія
58-а	квітень 2009	Гаага	Нідерланди
59-а	липень 2011	Берлін	Німеччина
60-та	листопад 2013	Стамбул	Туреччина
61-а	листопад 2015	Нагасакі	Японія

Міжнародне визнання

1995 року Пагвоський рух став лауреатом Нобелівської премії миру «За великі досягнення, спрямовані на зниження ролі ядерної зброї у світовій політиці, і за багаторічні зусилля із заборони цього виду зброї».