Пан'європеїзм

Пан'європеї́зм — політико-правова доктрина інтеграції європейських країн на федеративних засадах, термін, що означає підтримку ідеї об'єднання Європи (в основному в рамках Європейського Союзу) і подальшого поглиблення європейської інтеграції, зокрема в контексті політичної суперечки про поточний та майбутній статус ЄС та його політики. Як ідея виникла після Першої світової війни 1914–1918 рр. Її сформулював граф Р. Куденхове-Калерґі (Австрія) у своїй книзі «Пан-Європа» (1923), розвинувши в наступному в книгах «Боротьба за Пан-Європу» та «Європа прокидається». У 1925 році тодішній прем'єр-міністр Франції Е. Ерріо обґрунтував думку про утворення Сполучених Штатів Європи^[1].

Це протилежність євроскептицизму, який стосується політичних установок, скептичних до європейської інтеграції чи протиставлених їй, не плутати з терміном «антиєвропеїзм».

Культурно-суверенна політика

Проєвропейство та єврофілія — ​​це також політичні терміни, що використовуються в різних контекстах, що передбачає настрої чи політику схвалення конфедеративного Європейського Союзу. Як зазначено в Амстердамському та Лісабонському договорах, Європейська Комісія висловила позитивні настрої щодо посилення федералізації.

У контексті культурної політики це може стосуватися культури або народів Європи. У скороченій фразі "Європа" (що означає Європейський Союз або європейську інтеграцію), це може стосуватися європейського федералізму, обговорюваного інституційного процесу Європейської Комісії щодо формування неформальної конфедерації. У контексті бокової культурної політики це може стосуватися примусової асиміляції Європейською комісією в державах-членах.

Ці терміни можуть також використовуватися по-різному в контексті критики різної поведінки, як правило, історичної, розглядається як імперіалістична або геноцидна, як стереотип і упередження, пов'язані з Європою, як викорінення місцевих культур, як відмова від національного суверенітету і як моральне твердження протидіяти сприйнятому негативному негативу, який поєднується з Європою.

Проєвропеїзм в Україні

Див. також: Європейська інтеграція України

Якби проходив референдум щодо приєднання України до Європейського Союзу, позитивно проголосували б 59% тих, хто прийшов на дільниці (дані соціологічного опитування за березень 2013^[2]).

Партії і організації (в абетковому порядку відповідно до країни та назви партії)

• Європейська народна партія (фракція Європарламенту).
• Прогресивний альянс соціалістів і демократів (фракція Європарламенту).
• DiEM25 — рух

В ЄС

•  Австрія:
• Австрійська народна партія
• Соціал-демократична партія Австрії
• NEOS — Нова Австрія і Ліберальний форум
• Австрійська партія зелених
•  Бельгія
• Реформаторський рух
• Відкриті фламандські ліберали і демократи
• Еколо
• Зелені!
• Соціалістична партія (Валлонія)
• Гуманістичний демократичний центр
• Соціалістична партія — інші
• Християнські демократи і фламандці
•  Болгарія
• Союз демократичних сил

Див. також

• Пан'європейський Союз
• Пан'європейський пікнік
• Європейська інтеграція
• Європоцентризм
• Євроскептицизм
• Антиєвропеїзм
• Пан'європейська ідентичність
• Єврославізм