Пантелеймон (Поворознюк)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поворознюк.

Митрополит Пантелеймон (Василь Дмитрович Поворознюк; 24 серпня 1973, село Бубнівка, Гайсинський район, Вінницька область, УРСР)  — архієрей РПЦвУ, митрополит Луганський та Алчевський, колаборант з Росією^[2][3]. Голова синодального відділу РПЦвУ у справах сім'ї з 8 липня 2009. Підтримав війну РФ проти України^[4].

Пантелеймон (Поворознюк) Митрополит Пантелеймон
Митрополит Луганський та Алчевський
з 17 серпня 2021
Церква:	Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник:	Митрофан (Юрчук)
Митрополит Ровеньківський та Свердловський
5 січня 2013 — 17 серпня 2021
Церква:	Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник:	Никодим (Барановський)
Наступник:	Аркадій (Таранов)
Єпископ Сєвєродонецький та Старобільський
20 грудня 2012 — 5 січня 2013
Попередник:	Агапіт (Бевцик)
Наступник:	Никодим (Барановський)
Єпископ Васильківський, вікарій Київської єпархії.
24 вересня 2008 — 20 грудня 2012
Попередник:	Лука (Коваленко)
Наступник:	Миколай (Почтовий)
Альма-матер:	Київська духовна академія
Діяльність:	диякон, ігумен, православний священник
Ім'я при народженні:	Василь Дмитрович Поворознюк
Народження:	24 серпня 1973(1973-08-24) (52 роки) Бубнівка, Гайсинський район, Вінницька область,
Священство:	12 липня 2002
Чернецтво:	4 квітня 2003
Єп. хіротонія:	24 вересня 2008
Нагороди:
Пантелеймон у Вікісховищі[1]

Життєпис

5 грудня 1991  — псаломщик у церкві Святої Тройці села Бубнівка.

1991  — 1993  — служив в ЗСУ, після служби продовжив працювати псаломщиком у храмі.

1994—1998 — навчався у Київській духовній семінарії.

1998  — 2002 навчався в Київській духовній академії, яку закінчив з вченим ступенем кандидата богослов'я, захистивши дисертацію «Церковно-громадська та науково-богословська діяльність Київських митрополитів у Синодальну епоху (XVIII сторіччя)».

17 червня 2002  — був прийнятий в число братії Києво-Печерської лаври.

11 липня 2002  — намісником Лаври архієпископом Вишгородським Павлом (Лебідем) був пострижений в рясофор з іменем Пилип честь святого апостола Пилипа.

12 липня 2002  — намісником монастиря був рукопокладений в сан диякона.

4 квітня 2003  — у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври архієпископом Павлом був пострижений в мантію з іменем Пантелеймон, на честь Пантелеймона Нікомедійського.

12 липня 2003  — митрополитом Володимиром, рукопокладений в сан ієромонаха.

23 листопада 2004  — возведений в сан ігумена.

2005  — 2007  — ніс послух помічника благочинного лаври.

11 червня 2007  — митрополитом Володимиром був призначений благочинним монастиря.

28 серпня 2007  — возведений в сан архімандрита.

23 вересня 2008  — синод УПЦ МП рукопоклав архімандрита Пантелеймона в єпископа Васильківського, вікарія Київської митрополії УПЦ МП.

24 вересня 2008  — відбулася архієрейська хіротонія на честь свята Зимненської ікони Божої Матері за Божественною літургією в Зимненському монастирі, яку очолював митрополит Володимир (Сабодан).

9 липня 2009  — рішенням синоду УПЦ МП призначений головою нового Синодального відділу по справах сім'ї.

23 грудня 2010  — синод УПЦ МП доручив Пантелеймону керувани новоствореним Переяслав-Хмельницьким вікаріатством Київської митрополії УПЦ МП^[5].

З 14 червня 2011  — намісник Свято-Кирилівського монастиря в Києві.^[6]

20 грудня 2012  — призначений єпископом Сєверодонецьким та Старобільським із звільненням від посади намісника Кирилівського чоловічого монастиря Києва^[7].

5 січня 2013  — призначений єпископом Ровеньківським та Свердловським.

17 серпня 2015 року возведений в сан архієпископа.

25 червня 2019 року возведений в сан митрополита.

17 серпня 2021 року призначений митрополитом Луганським і Алчевським УПЦ МП.

У травні 2022 року Пантелеймон взяв участь у так званій «міжнародній конференції» «Традиційні релігії Донбасу — проти екстремізму та неонацизму», що проходила на окупованій території.

Санкції

30 вересня 2022 року Пантелеймон разом з іншими колаборантами взяв участь у Кремлі в проголошенні незаконної анексії українських територій. 12 грудня внесений до списку санкцій України проти ієрархів УПЦ МП «за пособництво і виправдання російської агресії проти України, а також просування ідей „русского мира“ в країні».^[8] Санкції передбачають заморожування активів, заборону на ведення комерційної діяльності на п'ять років. За даними СБУ, фігуранти санкційного списку погодилися на співпрацю з окупаційною російською владою, просувають проросійські наративи, виправдовують військову агресію Росії в Україні.^[9][10]

Розслідування

У січні 2024 року СБУ повідомила Поворознюку про заочну підозру за благословення окупації Луганська росією та співпрацю з російськими окупантами^[11]. За даними слідства, він підтримав повномасштабну війну Росії проти України. У вересні 2022 року він був у Москві, де участь у "церемонії приєднання" окупованих територій України до складу РФ.

У червні 2025 року Поворознюка заочно засудили до 11 років ув'язнення за пособництво державі-агресору. Суд ухвалив конфіскувати його майно: дві квартири на Київщині та Луганщині, будинок на Вінниччині, два автомобілі, зокрема, Toyota Land Cruiser 200^[4].