Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Панікарча
село в Київській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Панікарча́ (давня назва — Панські корчми)[5] — село в Україні, у Ржищівській міській громаді Обухівського району Київської області. Населення становить 320 осіб[1]. У 1954—2020 роках село підпорядковувалося Кузьминецькій сільській раді[6][7], нині — у складі Кузьминецького старостинського округу[1]. Орган місцевого самоврядування — Ржищівська міська громада[1]. Село належить до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров'я (Наддніпрянщина)[8].
Remove ads
Географія
Селом протікає річка Карча, ліва притока Леглича (басейн Дніпра). Панікарча розташована за 97 км від обласного центру, 53 км від районного центру і 3 км від адміністративного центру сільської громади. За 26 км знаходиться найближча залізнична станція Кагарлик, розташована на лінії Київ — Миронівка[4].
- Вулиці
У Панікарчі налічується 5 вулиць[9][10].
- Гладченка Юрія (Радянська)
- Польова
- Садова
- Центральна (Жовтнева)
- Шевченка Тараса
Remove ads
Населення
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 313 осіб[11], у 2020 році — 320 осіб[1].
- Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[11]:
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Першу згадку про село знаходимо у книзі «Сказаннях про населені місцевості Київської губернії» Лаврентія Похилевича за 1864 рік: «Панікарча — село за 3 версти від Ржищева за впадання струмка Корчі у річку Леглич. Земля за селищем вважається 1200 десятин, мешканців 611 у 87 дворах. У 1740 році дворів було 60 душ у сповіді здібних (понад 7 років) 300, у 1793 році — дворів 48, мешканців обох статей 439. До поточного століття село зараховувалося до Ржищівського маєтку; у цей час належить братам Антону та Владиславу Войшицьким у спадок від батька їхнього Адама Олександровича. Войшицьким також належить частини у м. Гренівці та с. Демівщині Канівського повіту»[5].
Церква Михайлівська із соснового дерева, вкрита білою жерстю з полащеними хрестами; побудована, як видно з візиту (Каневського деканату) за 1746 і 1793 роки, у 1746 році, а у 1785 році відновлена. Передувала церква, описана у візиті за 1740 рік, була збудована 1731 року. Вона була на три верхи, покриті соломою. За штатами нинішню церкву зараховано до 6-го класу: землі має вказану пропорцію»[5]. Панікарча раніше мало назву Панські корчми[5].
За адміністративним поділом XIX століття село Панікарча належало до Ржищівської волості Київського повіту Київської губернії[12].
10 серпня 1954 року був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських рад депутатів трудящих в Київській області», відповідно до якого у Кагарлицькому районі Київської області об'єднано Панікарчівську та Кузьминецьку сільські ради — у Кузьминецьку сільську раду з центром у селі Кузьминці[13].
За свою сумлінну працю нагороджені орденами та медалями: орденом Трудової Слави III ступеня — Петро Васильович Побирайко, Катерина Родіонівна Демченко, Микола Якович Демченко; орденом «Знак Пошани» — Ольга Максимівна Бондаренко, Анатолій Іванович Таран; медаллю «За трудову доблесть» — Михайло Йосипович Поденко; медаллю «За трудову відзнаку» — Катерина Макарівна Жиленко, Марія Никифорівна Жиленко[14].
Remove ads
Пам'ятки, визначні місця
- Церква святого Михайла[12].
Освіта
У селі діє комунальний заклад дошкільної освіти «Панікарчанський (ясла-садок комбінованого типу) «Віночок» Ржищівської міської ради Київської області[15], розрахований на 18 дітей[16].
Археологічні розвідки
Поблизу села Панікарчі збереглися залишки поселення трипільської культури[6]. Під час розкопок виявлено срібні денарії часів панування римських імператорів Антоніна Пія та Марка Аврелія[17].
Відомі люди
- Гладченко Юрій Володимирович — український військовик, старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Народився у Панікарчі. На його честь названо одну з вулиць у рідному селі[9][10].
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads