Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Персеполіс (фільм)
французький анімаційний фільм 2007 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Персеполіс» (фр. Persepolis) — французький повнометражний анімаційний фільм 2007 року, знятий французькою письменницею іранського походження Марджан Сатрапі та художником і режисером Венсаном Паронно за мотивами автобіографічної графічної новели Сатрапі. 2007 року фільм брав участь в основній конкурсній програмі 60-го Каннського міжнародного кінофестивалю та отримав Приз журі[2]. Отримуючи приз, Маржан Сатрапі сказала: «Хоча це універсальний фільм, я б хотіла присвятити цю нагороду усім іранцям»[3]. Сатрапі і Паронно отримали французьку національну кінопремію «Сезар» за найкращий дебютний фільм та за найкращий адаптований сценарій[4]. «Персеполіс» був номінований на «Оскара» у номінації «Найкращий анімаційний фільм» і на «Золотий глобус» як найкращий фільм іноземною мовою. Він також отримав чотири номінації на «Енні» — за режисуру, сценарій і музику; номінації на BAFTA як найкращий анімаційний фільм і як найкращий фільм не англійською мовою. Фільм був також відзначений призами на кінофестивалях в Лондоні, Сан-Паулу та інших міжнародних кінофорумах 
.
Remove ads
Remove ads
Сюжет
Узагальнити
Перспектива
У 1978 році Маржан (К'яра Мастроянні) було 9 років. Вона жила в Тегерані зі своєю матір'ю (Катрін Денев), батьком (Симон Абкарян) і бабусею (Даніель Дар'є) в той час, коли в Ірані влада перейшла до підтримуваного США Шаха. Її батьки брали участь у мітингах і акціях протесту, сподіваючись, що життя зміниться не краще. Проте мати зупинила Маржі та її друзів, коли дізналася про їхні плани напасти на хлопчика, чий батько перебував у лавах карателів. Уві сні Маржі бачить Пророка, який нагадує їй про справедливість і прощення.
Одного дня в будинку рідних Маржі з'являється її дядько Ануш (Франсуа Жеросм), колишній політв'язень. Переконаний комуніст Ануш розповідає племінниці про своє життя в бігах і роках, проведених у в'язниці.
Попри протести середнього класу, ісламські фундаменталісти прийшли до влади, зібравши на виборах 99,99 % голосів. Під час правління Хомейні дядько Ануш гине. Закони змінюються, і жінки починають носити хіджаб. Члени сім'ї Маржан намагаються знайти віддушину в таємних товариствах, де дозволене те, що заборонив уряд, наприклад, алкоголь. Свій протест Маржі виражає, купуючи підпільно записи західних хеві-метал гуртів, одягаючи джинсову куртку та критикуючи у школі слова учителів.
Коли Іран вступає у війну з Іраком, Маржі переживає усі жахи воєнного часу — смерть друзів і розруху в рідному місті. Побоюючись, що доньку-бунтарку можуть заарештувати, батьки відправляють Марж у 1983 році вчитися у французькому ліцеї Відня. Дівчинку селять разом з католицькими черницями, і вона знову стикається з суворою дисципліною й дискримінацією. Через декілька років через образи черниці вона опиняється на вулиці. Маржан поневіряється по будинках своїх друзів і опиняється, врешті-решт, у пенсіонерки фрау Шлосс, колишньої викладачки філософії.
У 18 років Маржан захоплюється французом Маркусом, але скоро дізнається, що той їй зраджує. Дівчина втікає та декілька місяців живе на вулиці, де серйозно захворює. Її відправляють у віденський шпиталь. 1987 року з дозволу батьків Маржан повертається на батьківщину, щоб спробувати налагодити там своє життя. Але її бунтарський дух знову приносить їй серйозні прикрості.
Remove ads
Актори
| • К'яра Мастроянні | … | Маржан |
| • Даніель Дар'є | … | бабуся |
| • Катрін Денев | … | мати |
| • Симон Абкарян | … | батько |
| • Габрієль Лопес Бенітес | … | Маржі |
| • Франсуа Жеросм | … | Ануш |
| • Тіллі Манделбро | … | Лелі |
Знімальна група
- Автори сценарію — Маржан Сатрапі, Венсан Паронно
- Режисери-постановники — Маржан Сатрапі, Венсан Паронно
- Продюсери — Ксав'є Ріго, Марк-Антуан Робер
- Продюсер-консультант — Реми Бура
- Асоційований продюсер — Кетлін Кеннеді
- Співпродюсер — Тара Грейс (США)
- Оператор — Стефані Рош
- Композитор — Олів'є Бернет
- Монтаж — Стефані Рош
- Художник-постановник — Маріса Мюзі
- Артдиректор — Ішам Кадірі
Реакція іранської влади
Вихід фільму і його участь в міжнародних фестивалях були засуджені урядом Ірану. Продержавний фонд «Іран Фарабі» направив у французьке посольство в Тегерані офіційний лист з протестом проти відбору фільму в конкурс Каннського кінофестивалю, який, на думку авторів листа, «представляє неправдоподібний погляд на досягнення і результати великої Ісламської революції»[5]. Пізніше, у лютому 2008 року фільм показали в Тегерані обмеженій аудиторії, при цьому з нього було вилучено шість сцен, переважно сексуального змісту. Як відзначається, деякі іранці вже бачили «Персеполіс» на DVD-дисках, нелегально завезених в країну[6].
Remove ads
Додаткові факти
- Свою назву фільм дістав на честь давнього перського міста Персеполіс, столиці імперії ахеменідів.
- Фільм знятий переважно в чорно-білих кольорах у стилі графічного комікса Сатрапі. Сучасні сцени виділяються на загальному фоні кольором.
- Катрін Денев і К'яра Мастроянні, озвучили своїх героїнь як у французькому оригіналі, так і в англомовному дубляжі. У англійській версії батька озвучив Шон Пенн, а дядька Ануша — Іггі Поп[7].
Remove ads
Нагороди та номінації
Узагальнити
Перспектива
Загалом фільм отримав 30 фестивальних та професійних кінонагород та понад 50 номінацій
Список нагород та номінацій фільму Персеполіс[8]Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads