Перфорація шлунково-кишкового тракту

Перфорація шлунково-кишкового тракту, також відома як розрив кишки^[1], являє собою отвір у стінці частини шлунково-кишкового тракту.^[2] Шлунково-кишковий тракт включає стравохід, шлунок, тонку і товсту кишку.^[2][1]

Перфорація дивертикула Меккеля

Симптоми включають сильний біль у животі та чутливість. Коли отвір знаходиться в шлунку або ранній частині тонкої кишки, біль, як правило, виникає раптово, тоді як при отворі в товстій кишці початок може бути більш поступовим. Біль зазвичай має постійний характер. Може виникнути сепсис із збільшенням частоти серцевих скорочень, збільшенням частоти дихання, підвищенням температури та сплутаністю свідомості.^[2]

Причиною може бути травма, як-от ножове поранення, вживання гострого предмета або медична процедура, як-от колоноскопія, непрохідність кишки наприклад, від завороту, рак товстої кишки або дивертикуліт, виразка шлунка, ішемія кишки та ряд збудників інфекційних захворювань, у тому числі C. difficile. Отвір дозволяє вмісту кишки потрапляти в черевну порожнину. Потрапляння бактерій призводить до стану, відомого як перитоніт, або до утворення абсцесу. Перфораця стінки шлунку також може призвести до хімічного перитоніту через кислоту шлунка. КТ, як правило, є кращим методом діагностики; проте вільне повітря від перфорації часто можна побачити на звичайному рентгенівському знімку.^[2]

Перфорація в будь-якому місці шлунково-кишкового тракту вимагає невідкладної операції у вигляді діагностичної лапаротомії. Зазвичай це проводиться разом із внутрішньовенним введенням рідин та антибіотиків.^[2] Можна використовувати рнизку різних антибіотиків, таких як піперацилін/тазобактам^[en] або комбінація ципрофлоксацину та метронідазолу.^[3][4] Іноді отвір можна зашити, а в інших випадках потрібна резекція кишки^[en].^[2] Навіть при максимальному лікуванні ризик смерті може досягати 50 %.^[2] Перфорація виразки шлунка зустрічається приблизно у 1 на 10 000 осіб на рік, а перфорація при дивертикуліті — приблизно у 0,4 на 10 000 осіб на рік.^[1][5]

Клінічні прояви

Ознаки та симптоми можуть включати раптовий біль в епігастрії праворуч від серединної лінії, що вказує на перфорацію виразки дванадцятипалої кишки, тоді як перфорація виразки шлунка проявляється пекучим болем в епігастрії з метеоризмом і диспепсією.

При перфорації кишки біль починається у місці перфорації (проєкційно) і поширюється по животу.

Перфорація шлунково-кишкового тракту призводить до сильного болю в животі, який посилюється при русі, нудоті, блюванні та Гематемезису. Пізніші прояви включають гарячку, іноді з ознобом.^[6] У будь-якому випадку живіт стає напруженим та болісним. Через деякий час живіт затихає і звідусіль чути тони серця. У хворого зникає перистальтика і рухи, живіт надувається. Розрив стравоходу^[en] проявляється сильним раптовим болем у грудях.

Причини

Основні причини включають виразку шлунка та дванадцятипалої кишки, апендицит, рак шлунково-кишкового тракту, дивертикуліт, запальні захворювання кишки, синдром верхньої брижової артерії, травми, судинний синдром Елерса-Данлоса^[7] та аскаридоз. Висипний тиф,^[8] нестероїдні протизапальні препарати,^[9][10] ковтання корозійних речовин також можуть бути відповідальними.^[11]

Вживання кількох магнітів також може призвести до перфорації, якщо магніти притягуються та прилипають один до одного через різні петлі кишки.^[12]

Діагностика

На оглядовій рентгенограмі черевної порожнини видно газ. Він легко візуалізується на рентгенівському знімку, коли пацієнт знаходиться у вертикальному положенні. Перфорацію часто можна візуалізувати за допомогою комп'ютерної томографії. Білі кров'яні клітини часто підвищені.

Лікування

Майже завжди потрібне хірургічне втручання у вигляді діагностичної лапаротомії та закриття перфорації з промиванням очеревини. Іноді такі лікувальні маніпуляції можна виконувати лапароскопічно.^[13] Метòду Грехема^[en] можна використовувати для хірургічного лікування перфорації дванадцятипалої кишки. Також проводиться втручання за Опелем — Полікарповим чи Целланом — Джонсом.^[14][15][16]

Консервативне лікування, яке включає внутрішньовенне введення рідини, антибіотики, назогастральную аспірацію та щадіння травного тракту, показано лише у випадку, якщо людини відсутня інтоксикація та вона є клінічно стабільна.