Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Повстання Робітничої партії Курдистану
Збройний конфлікт між турецьким урядом та курдськими бойовиками З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Повстання Робітничої партії Курдистану проти турецької держави тривало з 1978 по 2025 рік. Воно є частиною тривалого турецько-курдського конфлікту, в центрі якого лежить захист національних прав курдів Туреччини.
Повстання мало форму збройного конфлікту між Республікою Туреччиною та Робітничою партією Курдистану (РПК) (курдською: Partiya Karkerên Kurdistanê, PKK), а також із пов’язаними з нею повстанськими групами — як курдськими, так і некурдськими.[1][2] Початковою основною вимогою РПК було відокремлення від Туреччини з метою створення незалежного Курдистану.[3] Згодом РПК відмовилася від сепаратизму на користь автономії[4] та/або розширення політичних і культурних прав курдів у межах Республіки Туреччина.[5]
Хоча конфлікт між курдами та турецькою державою поширився на багато регіонів,[6] більшість бойових дій відбувалася на території Північний Курдистан, що відповідає південно-східній частині Туреччини.[7] Присутність РПК в Іракському Курдистані призводила до регулярних наземних вторгнень, авіаударів та артилерійських обстрілів з боку турецьких збройних сил у цьому регіоні,[8][9][10] а її вплив у Сирійському Курдистані спричинив схожі дії і там. Конфлікт коштував економіці Туреччини орієнтовно від $300 до 450 мільярдів, переважно у вигляді військових витрат. Також він негативно вплинув на туризм у Туреччині.[11][12][13]
Революційне угруповання РПК було засновано у 1978 році в селі Фіс, поблизу Лідже, групою курдських студентів під проводом Абдулли Оджалана.[14] Первинною причиною створення РПК, за словами самої організації, були утиски курдів у Туреччині.[15][16] У той час використання курдської мови, національного одягу, фольклору та імен було заборонено в регіонах, населених курдами.[17] У спробі заперечити їхнє існування уряд Туреччини у 1930-х—1940-х роках класифікував курдів як "гірських турків".[17][18][19] Слова "курди", "Курдистан" чи "курдський" були офіційно заборонені турецькою владою.[20] Після військового перевороту 1980 року курдська мова була офіційно заборонена як у публічному, так і в приватному житті до 1991 року.[21] Багатьох, хто говорив, публікував або співав курдською, заарештовували та ув’язнювали.[22]
Робітничу партію Курдистану (РПК) створили з метою забезпечення мовних, культурних та політичних прав для курдської меншини в Туреччині.[23] Проте повномасштабне повстання почалося лише 15 серпня 1984 року, коли РПК оголосила про початок активних збройних дій. У період з 1984 по 2012 рік, за оцінками, загинуло близько 40 000 людей, переважна більшість із яких — курдські цивільні особи.[24] Обидві сторони звинуватили в численних порушеннях прав людини. Європейський суд з прав людини засудив Туреччину за тисячі таких порушень.[25][26] Багато рішень стосуються систематичних страт курдських цивільних осіб,[27] тортур,[28] примусових переміщень,[29] знищених сіл,[30][31][32] свавільних арештів,[33] а також насильницьких зникнень або вбивств курдських журналістів, активістів і політиків.[34][35][36] Вчителів, які викладали, та учнів, які вимагали освіти курдською мовою, переслідували та засуджували за підтримку тероризму РПК.[37] Водночас, РПК також зазнала міжнародного осуду, головним чином з боку союзників Туреччини, за використання терористичних методів, до яких належать масові вбивства цивільних, позасудові страти, смертники, діти-солдати, а також участь у наркоторгівлі.[38][39]
У лютому 1999 року лідера РПК Абдуллу Оджалана заарештувала в Найробі, Кенія, група співробітників спеціальних підрозділів[40] і доправила до Туреччини, де він досі перебуває у в'язниці на острові в Мармуровому морі.[41] Перше повстання тривало до березня 1993 року, коли РПК оголосила про одностороннє припинення вогню.[42] Того ж року бойові дії відновилися.[43]
У 2013 році турецький уряд розпочав перемовини з Оджаланом. Після переважно таємних переговорів обидві сторони — турецька держава та РПК — досягли значною мірою успішного припинення вогню. 21 березня 2013 року Оджалан оголосив про «кінець збройної боротьби» та перемовини про мир.[44]
Поява Ісламської держави на південному кордоні Туреччини висвітлила розбіжності в інтересах і призвела до нових напружень. У відповідь на теракт Ісламської держави 2015 року в Суручі, сталися інциденти Джейланпинарі, що призвели до вбивства двох турецьких поліцейських, імовірно бойовиками РПК, що стало поверненням до відкритого конфлікту.[45][46]
Загалом конфлікт призвів до близько 8000 загиблих лише в Туреччині, а також до приблизно 20 000 загиблих у Сирії та Іраку внаслідок турецьких воєнних операцій. Зафіксовано численні порушення прав людини, включно з тортурами та широкомасштабним знищенням майна.[47][48] Значні частини багатьох міст із курдською більшістю, включаючи Діярбакир, Ширнак, Мардин, Джизре, Нусайбін і Юксекова, були зруйновані внаслідок бойових дій[49] або зовнішніх операцій.
Нові мирні перемовини розпочалися у 2024 році. На початку 2025 року Оджалан закликав РПК скласти зброю.[50] 12 травня 2025 року РПК оголосила про своє повне розпускання на користь політичних засобів боротьби.[51] Однак збройні сили Туреччини продовжать операції проти Робітничої партії Курдистану у регіонах, де вона все ще залишається активною, попри оголошення про її розпуск.[52][53][54][55]
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads