Польсько-литовська окупація Москви

Польсько-литовська окупація Москви — дворічна (ніч з 20 на 21 вересня 1610 року по 7 листопада 1612 року) окупація столиці тогочасної Московської держави, під час якого, на запрошення і за згодою уряду — Семибоярщини, в Москві був розміщений польсько-литовський гарнізон під командуванням Станіслава Жолкевського. Гарнізон Жолкевського було введено до Москви під час російсько-польської війни Смутного часу. Введенню гарнізону передували розгром російських військ при Клушині та подальші переговори між Семибоярщиною та Жолкевським; в результаті переговорів було досягнуто між сторонами угоди звести на російський престол королевича Владислава. Перед введенням гарнізону до столиці королевичу Владиславу урочисто присягнули уряд і московські жителі «з благословення та поради» патріарха Гермогена на дорозі від польського табору до Москви — 27 серпня, в Успенському соборі — 28 серпня 1610 року. Число тих, хто присягнув Владиславу, було не менше трьохсот тисяч. Вони цілували хрест старанно і з благоговінням. Метою запровадження гарнізону Жолкевського був захист Москви від захоплення її військами Лжедмитрія II. Після присяги новому цареві Владиславу, два дні тривали бенкети, спочатку у Жовкевського, а потім у Мстиславського^[1]. Вночі з 20 на 21 вересня поляки тихо вступили до столиці, розмістилися в Кремлі, Китай-городі та Білому місті, зайняли Новодівичий монастир ; крім того, польські війська зайняли Можайськ, Борисов^[2]. У Новгороді та Москві грошові двори стали карбувати монети з ім'ям Владислава Жигимонтовича, на яких був напис: «Господарь и Великий князь Владислав Жигимонтович Всея Руси».

Польсько-литовська окупація Москви
Країна	Московське царство і Річ Посполита
Місце розташування	Москва
Попередник	семибоярщина
Час/дата початку	20 вересня 1610
Час/дата закінчення	7 листопада 1612
Учасник(и)	Станіслав Жолкевський і семибоярщина

Сигмундове креслення Москви, виконане поляками, гравіроване у 1610 році, останнє до зруйнування Москви у 1612 році. План розгорнуто на 90 градусів: північ — праворуч, зверху — захід.

У радянській і російській історіографії частина дослідників перебування польського гарнізону в столиці називають захопленням Москви, а самі польські війська, що знаходяться в Москві, — інтервентами.

З березня 1611 року польсько-литовський гарнізон, що знаходився у Москві, був обложений козаками князя Дмитра Трубецького. Восени 1612 року Друге народне ополчення змусило польсько-литовський гарнізон залишити Москву. Дата взяття Китай-города народним ополченням (1 листопада за григоріанським стилем, 22 жовтня за юліанським календарем) відзначається в сучасній Росії як День народної єдності, причому відзначається символічно^[3] 4 листопада, тобто одночасно зі святкуванням на честь Казанської ікони Божої Матері.

Жовкевський у Москві

Станіслав Жолкевський

Після того, як царські війська були розгромлені при Клушині і Семибоярщина погодилася звести на російський престол королевича Владислава, для підтримки порядку в столиці до прибуття нового глави держави в жовтні-листопаді 1610 року до Москви без бою увійшли польсько-литовські війська Станіслава. З початку серпня Жолкевський стояв табором на Хорошівських луках та Ходинському полі. У місто він увійшов під тиском короля, хоча сам був проти окупації російської столиці^[4].

Наприкінці 1610 року в Москві та Новодівичому монастирі знаходилося близько 6000 бійців хоругв панцирних і гусарських, 800 піхотинців іноземного ладу, 400 гайдуків — всього чотири полки на чолі з Олександром Госєвським і Мартіном Казановським. На кожного солдата припадало по троє цивільних з числа тих, що пристали до них по дорозі на Москву «тушінців», прислуги та маркітанток^[4].

Жолкевський розмістив солдатів по Москві таким чином, щоб у разі нападу вони могли прийти один до одного на допомогу або відступити до Кремля. Значна частина гарнізону розмістилася на захід від кремлівської стіни біля річки Неглинної. Для підтримки порядку було засновано трибунал, в якому російську сторону представляли Григорій (Петрович) Ромодановський та Іван Стрешнєв, а польсько-литовську — Олександр Коричинський та поручик Малинський^[4].

Коли у листопаді Жолкевський поїхав у Смоленськ на нараду з Сигізмундом III, він забрав із собою полки. Декілька підрозділів були залишені в Новодівичому монастирі, щоб контролювати дороги на Можайськ і Волоколамськ. Решту гетьмана розмістили ближче до обложеного Смоленська — у Вереї та Можайську.

Облога Москви козаками

У березні 1611 року у зв'язку з формуванням Першого народного ополчення командир польсько-литовського гарнізону Госєвський спровокував вуличні бої, під час яких згоріла більшість Москви. Наперед зламавши опір містян, Госєвський розраховував мінімізувати підтримку Першого ополчення.

Ополченці у квітні та на початку травня штурмом взяли вали Земляного міста та стіни Білого міста, звільнивши більшу частину території Москви (понад 95 %), після чого замкнули польсько-литовський гарнізон за Китайгородською та Кремлівською стінами. Козаки князя Д. Т. Трубецького фактично взяли кремлівський гарнізон в облогу.

Разом із поляками в обложеному Кремлі перебували члени Семибоярщини, а також майбутній цар Михайло Федорович Романов із матір'ю^[5].

Голод у Москві (1612)

Вигнання польсько-литовських інтервентів із Кремля

Провізію для гарнізону збирав у Підмосков'ї полк Яна Петра Сапеги — для цього були призначені «стації» (області) на північний схід від Москви. За свідченням мемуариста Самуїла Маскевича, «що кому сподобалося, і у найбільшого боярина чи дружина, чи дочка, брали їх силою»^[6]. Після загибелі Сапеги у вересні 1611 року складне завдання збору провіанту взяв на себе Ян Кароль Ходкевич, гетьман великий литовський.

Наприкінці 1611 року Кремля дісталися вози з провіантом, зібраним Самуїлом Корецьким. У січні 1612 року до Москви зміг прорватися полк Будзили. Він підвіз їстівні запаси, що на деякий час полегшили становище з продовольством. Угорські піхотинці Фелікса Невіровського, що наспіли пізніше, не привезли продуктів і своєю присутністю тільки прискорили повернення голоду. Декілька возів зерна підвіз 25 липня Якуб Бобовський, але це була крапля в морі.

Вся перша половина 1612 видалася аномально холодною. Не отримуючи платні, багато солдатів гарнізону покинули російську столицю. У місті почався голод. Спекулянти з Підмосков'я збували у місті хліб за 30-кратною ціною.

Авраамій Паліцин стверджує, що після вступу в Кремль козаки Трубецького «обретошя много тщанов и наполов плоти человеческиа солены и под стропами много трупу человеческого»^[7].

Осінь 1612 року

Мінін та Пожарський у Москві. Картина Михайла Скотті (1850)

Бачачи марність опору, польсько-литовські з'єднання почали залишати місто. Найбільш боєздатний полк Зборовського пішов до Смоленська на початку червня 1612 року. До кінця літа за ним пішов і Госєвський з усіма ветеранами Клушинської битви^[8]. Разом із собою ті, хто відступав, відвезли залишки кремлівської скарбниці. На чолі гарнізону Госєвським був залишений Микола Струсь.

На початку осені повернувся з походу по верхньоволзьких землях Ходкевич з 400 возами провіанту. У ході кровопролитних боїв 1-3 вересня 1612 року він наблизився до обложеного Кремля на 1800 метрів, але втративши за 2 дні боїв півтори тисячі воїнів був змушений відступити. Після цього доля обложених була вирішена наперед.

Козаки Трубецького на початку листопада^[9] встановили контроль над Китай-городом, після чого Струсь відкрив переговори про умови здачі. Кремлівський гарнізон капітулював 7 листопада. Хоча переможених обіцяли «в здравии оставить и в уважении иметь», після здачі Кремля відбулася різанина його захисників: «Казаки ж весь ево полк побиша, немногие осташа»^[10].

Доля полонених

Поляки у московському полоні

До Деулінського перемир'я 1619 року і розміну полоненими захоплених у Кремлі поляків і литвинів поселили в Ярославлі, Балахні, Нижньому Новгороді та інших верхньоволзьких містах. Полонених у Галичі та Унжі повністю винищили. У Нижньому Новгороді за Будзилу з товаришами заступилася мати князя Пожарського, після чого їх помістили «в темнице, в коей сидели они недель девятнадцать, темной весьма, худой и смрадной»^[11].

Див. також

• Окупація Москви французами