Поліамінокарбонові кислоти

Поліамінокарбонові кислоти (комплексони) — молекули, в яких з атомом азоту зв'язано декілька алкілкарбоксильних груп —СН₂СООН, що здатні одночасно зв'язувати центральний атом комплексу декількома донорно-акцепторними зв'язками. Комплексони утворюють міцні, розчинні у воді сполуки з більшістю катіонів.

Органічна хелатотвірна сполука. Стійкість утворюваного комплексу з катіонами металу залежить, зокрема, від числа, положення та основності донорних атомів, якими визначаються кількість та розмір утворюваних хелатних циклів

Приклади

Найпростішим представником комплексонів є амінокислота гліцин, H₂NCH₂CO₂H. В молекулі гліцину аміногрупа NH₂ відділена від карбоксильної групи СООН єдиною метиленовою групою CH₂. Коли карбоксильна група депротонована, йон гліцину може бути бідентатним лігандом та утворювати хелатні комплекси з йонами металів.^[1]

Fura-2	імінодіоцтова кислота[2]	нітрилотриоцтова кислота[3]
EDTA	DTPA[2]	EGTA