Премія імені Едварда Ворнера

Премія імені Едварда Ворнера — найвища нагорода Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). Її Рада ІКАО присуджує організації некомерційного характеру або особі за видатний внесок у справу розвитку міжнародної цивільної авіації.

Історія

Премія Едварда Ворнера, що являє собою золоту медаль і відповідний диплом, була заснована Радою ІКАО 8 грудня 1958 року на честь доктора Едварда Пірсона Ворнера — першого Президента Ради, і визнання його видатних заслуг в галузі міжнародної цивільної авіації. Починаючи з 2004 року, ця премія вручається раз на три роки на церемонії, яка проводиться, якщо це можливо, одночасно з черговою сесією Асамблеї ІКАО.

Премію присуджують кандидатам, які зробили значний внесок в тій чи іншій галузі міжнародної цивільної авіації (технічної, економічної, юридичної, в авіаційній медицині, спрощення формальностей, новаторство в галузі цивільної авіації тощо).

Лауреати

№ п/п	Рік	Лауреат	Країна	Коротко про лауреата
1	1959	Альберг Плесман	Нідерланди	засновник королівських голландських авіаліній KLM, який займав протягом багатьох років пост Президента цієї авіакомпанії
2	1961	Міжнародна авіаційна федерація (ФАІ)
3	1963	Макс Хайманн	Франція	колишній генеральний секретар цивільної авіації Франції і президент Ради директорів авіакомпанії «Air France»
4	1965	Вільям Гілдред	Велика Британія	генеральний директор Міжнародної асоціації повітряного транспорту
5	1968	Анрі Буше	Франція	засновник Інституту повітряного транспорту, колишній представник Франції в Раді ІКАО
6	1971	Рубен Мартін Берта	Бразилія	протягом багатьох років займав пост президента авіакомпанії «Varig»
7	1972	Агентство із забезпечення безпеки повітряної навігації в Африці і на Мадагаскарі (АСЕКНА)
8	1973	Шизума Мацуо	Японія	колишній генеральний директор Агентства у справах аеронавтики Японії і голова Ради директорів авіакомпанії «Japan Airlines»
9	1974	Алекс Меєр	Західна Німеччина	директор і почесний професор Інституту повітряного і космічного права при Кельнському університеті
10	1975	Чарльз Ліндберг	США	піонер авіації
11	1976	Центральноамериканська корпорація з аеронавігаційного обслуговування (КОСЕСНА)
12	1977	Мохаммед Соліман ель-Хакім	Єгипет	перший президент Ради цивільної авіації арабських держав (СГААГ)
13	1978	Дональд Андерсон	Австралія	кавалер ордена Британської імперії второго ступеня, генеральний директор цивільної авіації Австралії і голова авіакомпанії «Qantas»
14	1979	Агнар Кофоїд-Хансен	Ісландія	генеральний директор цивільної авіації Ісландії
15	1980	Індалесіо Рего Фернандес	Іспанія	іспанський льотчик, юрист і педагог
16	1981	Гаррі Джордж Армстронг	США	доктор медицини, піонер авіаційної медицини
17	1982	Бернер Гульдімаш	Швейцарія	колишній директор Федерального управління цивільної авіації Швейцарії
18	1983	Кнут Хаммаршельд	Швеція	генеральний директор Міжнародної асоціації повітряного транспорту
19	1984	Моріс Белльонт	Франція	піонер авіації, штурман
20	1985	Аксьонов Олександр Федотович	СРСР	вчений-дослідник, інженер і педагог
21	1986	Джеганджир Ратанджі Дадабой Тата	Індія	авіатор і ініціатор розвитку повітряного сполучення, який займав протягом багатьох років обіймав пост голови авіакомпанії «Air India»
22	1988	Аеронавтікл Рейдіо оф Тейленд Лтд. (АЕРОТАЙ)	Таїланд
23	1989	Анесья Пінейро Мачадо	Бразилія	одна з перших жінок-авіаторів
24	1990	Ігор Сікорський	США	піонер авіації, авіаційний конструктор н інженер
25	1991	Білл Бредфілд	Австралія	кавалер ордена Британської імперії, керівник управління цивільної авіації та інженер з аеропортів
26	1992	Едвард Р. К. Двемо	Гана	африканський адміністративний діяч в області цивільної авіації
27	1993	Арнольд Вілфред Джефрі Кін	Велика Британія	кавалер ордена Британської імперії, юрист-експерт із законодавства в галузі цивільної авіації
28	1994	Вахаруддін Юсуф Хабібі	Індонезія	професор, доктор технічних наук, авіаційний інженер і активний прихильник розвитку авіаційної промисловості в країнах, що розвиваються
29	1995	Елрей Бордж Джеппесен	США	ініціатор підготовки і публікації аеронавігаційних карт і інформації, необхідних для безпечного здійснення польотів
30	1996	Інститут повітряного і космічного права Університету Макгілла	Канада
31	1997	Анодіна Тетяна Григорівна	Росія	науковиця і дослідниця
32	1998	Кеннет Реттрей	Ямайка	генеральний стряпчий Ямайки і експерт-юрист в галузі цивільної авіації
33	1999	Джером Ф. Ледерер	США	авіаційний інженер, першопроходець в області безпеки польотів, засновник Фонду безпеки польотів
34	2000	Сінгапурська авіаційна академія (САА)	Сінгапур
35	2001	Балабуєв Петро Васильович	Україна	генеральний конструктор Авіаційного науково-технічного комплексу імені O. K. Антонова (АНТК)
36	2002	Міжнародна академія авіаційної та космічної медицини (МААКМ)
37	2004	Браєн О'Кіфф	Австралія	інженер-електрик, фахівець з аеронавігаційних систем і ентузіаст впровадження систем зв'язку, навігації, спостереження / організації повітряного руху (CNS / ATM)
38	2007	Сільвіо Фінкельштейн	Аргентина	доктор в галузі авіаційної медицини
39	2010	Нікола Матеско Матт	Румунія	зробив видатний внесок в розробку, популяризацію і розуміння повітряного і космічного права
40	2013	Ассад Котейт	Ліван	зробив значний внесок у розвиток міжнародної цивільної авіації в якості дипломата і посередника
41	2016	Девід Рональд де Мей Воррен	Австралія	зробив значний внесок у розвиток міжнародної цивільної авіації в області забезпечення безпеки польотів (у вигляді розробки «чорного ящика» — бортового самописця)
42	2019[1]	Роберто Кобе Гонсалес	Мексика	колишній член Комітету цивільної авіації США (САВ) в момент його створення в 1938 році, делегат від США на Чиказькій конференції 1944 року, яка розробила Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію