Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Премія імені Якова Гальчевського

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Премія імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» — щорічна загальнодержавна премія, яку присуджують у декількох номінаціях. Має ім'я отамана Якова Гальчевського (повстанське псевдо — «Орел», «Орлик», «Войнаровський») — полковника армії УНР, останнього командувача повстанських сил Правобережної України у 1922 році.

Історія

Премія імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» була заснована 1995 року за ініціативою письменника, журналіста і громадського діяча Богдана Теленька Хмельницькою обласною організацією Української Республіканської партії та редколегією її тодішньої газети «Час». Напередодні Дня Соборності 1995 року вони визначили перших лауреатів премії. Ними стали Левко Лук'яненко та Іван Коляска.

До 2002 року функції оргкомітету премії виконували Хмельницька обласна організація Української Республіканської партії спільно з журналістами газети «Час», а беззмінним її головою був Богдан Теленько. До того часу премія була регіональною, а всеукраїнську номінацію «політик» присуджували тільки активістам УРП. Потім шефство над Премією взяло культурологічне Товариство Якова Гальчевського, засноване ініціатором вручення Премії, Богданом Теленьком. З 2003-го Премія імені Якова Гальчевського має статус загальнонаціональної. На 2015 рік число лауреатів премії сягає понад сотню осіб. Серед них літератори, науковці, політики, громадські діячі, журналісти, видавці, представники влади, митці.

Remove ads

Визначення лауреатів та вручення

Рішення щодо присудження Премії виноситься шляхом рейтингового опитування лауреатів попередніх років, які згідно з положенням про премію можуть перемагати у ній лише один раз. Переможці оголошуються напередодні Дня Соборности України громадським комітетом премії. За традицією вшанування лауреатів премії тривають до Дня Незалежності України.

Номінації

  • «Політик»;
  • «За відродження традицій національного меценатства»;
  • «За науково-дослідницьку діяльність»;
  • «За літературно-публіцистичну діяльність»;
  • «За популяризацію української книжки»;
  • «Громадський діяч»;
  • «За відстоювання геополітичних інтересів України»;
  • «За видавничу діяльність».

Лауреати

Узагальнити
Перспектива

1996 рік

1997 рік

1998 рік

1999 рік

2000 рік

2001 рік

2002 рік

Премію не присуджували.

2003 рік

Відомості відсутні.

2004 рік

2005 рік

2006 рік

Відомості відсутні.

2007 рік

2008 рік

Відомості відсутні.

2009 рік

Відомості відсутні.

2010 рік

2011 рік

2012 рік

2013 рік

2014 рік

2015 рік

2016 рік[1]

2017 рік[2]

  • Юрій Шухевич — Герой України, народний депутат України.
  • Василь Слапчук — український поет, прозаїк та критик.
  • Сергій Грабовський — публіцист, філософ, політолог та історик, поет.
  • Микола Мартинюк — директор ПВД «Твердиня», письменник, критик, журналіст.
  • Оксана Радушинська — волонтер, літератор та журналістка.
  • Олена Задорожна — волонтер, літератор та журналістка.
  • Олекса Бик — бард, поет, учасник бойових дій.
  • Ігор Білий — бард, поет, учасник бойових дій.
  • Тарас Компаніченко — музикант, співак керівник формації «Хорея козацька».
  • Іван Крутилко — генеральний директор ПАТ «Будальянс Груп».
  • Марія Туцька — голова Перемишльського відділу Об'єднання українців у Польщі.

2018 рік[3]

2019 рік[4]

2020 рік[5]

  • Богдан Червак — голова Організації українських націоналістів;
  • Павло Ґрод — президент Світового конґресу українців;
  • Вадим Вітковський — письменник;
  • Микола Рябий — письменник;
  • Олександр Астаф'єв — доктор філологічних наук, професор КНУ імені Т. Г. Шевченка, письменник;
  • Ярослав Савчин — письменник, перекладач, художник, журналіст;
  • Тарас Ткаченко — режисер;
  • Василь Овсієнко — публіцист, політик;
  • Андрій Мацейко — журналіст;
  • Віктор Адамський — історик;
  • Руслан Андрійко — голова ГО «Голосіївська криївка»;
  • Віталій Кривий — голова ГО «Кипоровий яр»;
  • Сергій Гребінь — підприємець;
  • Василь Теремко — директор "Видавничого центру «Академія»;
  • Сергій Висоцький — голова Білоруської партії свободи, координатор «Міжнародного комітету допомоги Україні».

2021 рік[6]

2022 рік[7]

  • Віра Соловйова — директорка ТОВ "Видавництво «Кліо»;
  • Любов Голота — письменниця, голова редакційної колегії Всеукраїнського часопису «Слово Просвіти»;
  • Валерій Хмелівський — письменник;
  • Василь Піддубний — письменник;
  • Ігор Фарина — літературний критик, письменник, перекладач;
  • Надія Бойко — поетеса.

2024 рік[8]

  • Валерій Залужний — Головнокомандувач Збройних сил України (2021-2024 рр.), Надзвичайний і Повноважний посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії й Північної Ірландії;
  • Боріс Джонсон — Прем’єр-міністр Великої Британії (2019-2022 рр.), політик, публіцист;
  • Михайло Сидоржевський — голова Національної Спілки письменників України, засновник і головний редактор « Української літературної газети»;
  • Оксана Сліпушко — завідувач кафедри історії української літератури, теорії літератури і літературної творчості Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка, доктор філологічних наук;
  • Артур Закордонець — письменник, військовослужбовець Збройних сил України;
  • Колектив Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»;
  • Олеся Стасюк — голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців, генеральний директор Національного музею Голодомору-геноциду (2015 -2022 рр.), доктор історичних наук;
  • Ігор Тисячний — голова Летичівської територіальної громади Хмельницької області, громадський діяч;
  • Дмитро Лінартович   —  поет, актор театру і кіно, військовослужбовець Збройних сил України;
  • Олександр Стебеляк — видавець Української видавничої компанії «Наш формат».
Remove ads

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads