Присяжнюк Микола Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Присяжнюк.

Мико́ла Володи́мирович Присяжню́к (нар. 13 січня 1960, с. Ксаверів, Малинський район, Житомирська область) — Міністр аграрної політики та продовольства України з 11 березня 2010 до 27 лютого 2014. Член Партії Регіонів.

Микола Володимирович Присяжнюк
Микола Володимирович Присяжнюк
6-й Міністр аграрної політики України
11 березня 2010 — 27 лютого 2014
Президент	Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Микола Азаров
Попередник	Юрій Мельник
Наступник	Ігор Швайка
Народився	13 січня 1960(1960-01-13) (65 років) Ксаверів
Відомий як	економіст, інженер, політик
Місце роботи	Міністерство аграрної політики та продовольства України
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	Донбаський державний технічний університет, НАДУ при Президентові України і Воронезький державний університет
Політична партія	Партія регіонів
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
5-го скликання
ПР	25 травня 2006	—	23 листопада 2007
Народний депутат України
6-го скликання
ПР	23 листопада 2007	—	11 березня 2010[1]

Кандидат технічних наук. Втік за кордон і переховується від слідства.

Біографія

Виріс у родині агронома та вчительки української мови^[2]. Закінчивши 1977 року Скуратівську середню школу, вступив до технічного училища в Києві, після закінчення якого працював на київському заводі «Кристал».

1979–1981 — проходив строкову службу у Збройних силах СРСР.

З 1981 працював у м. Єнакієве Донецької області монтажником у тресті «Єнакієвометалургбуд», потім — на шахті «Ольховатська» (об'єднання «Орджонікідзевугілля»), де, почавши від гірничого робітника, дійшов до заступника директора (1985).

1986–1988 — працював головним технологом капітального будівництва виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля». У цей час познайомився з Віктором Януковичем, тоді директором автобази ВО «Орджонікідзевугілля».

Згодом став активним учасником кооперативного руху, створив і очолював низку підприємств, обіймав керівні посади у великих міжнародних компаніях^[3].

2000 — здобув спеціальність «промислове та цивільне будівництво» у Донбаському гірничо-металургійному інституті.

20 жовтня 2002 — склав присягу державного службовця.

У жовтні 2002 призначений 1-м заступником голови Житомирської обласної державної адміністрації.

2003 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління.

2005 — обраний головою правління та головою ради Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України.

З 23 листопада 2007 року має 1-й ранг державного службовця^[4].

Народний депутат України V—VI скликань. На парламентські вибори 2006 року пішов разом з Партією регіонів (№ 99 виборчого списку) і отримав мандат народного депутата України V скликання. Був обраний до Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На дострокові вибори Верховної Ради-2007 знову пішов у складі ПР (№ 113 виборчого списку) і став народним депутатом України VI скликання. Був обраний на посаду голови парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Також входив до складу тимчасової слідчої комісії з розслідування обставин неефективного управління держмайном в АПК.

Листопад 2007 — березень 2010 — голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. У Верховній раді України відстоював інтереси національних виробників с/г продукції та соціально незахищених верств жителів Житомирщини^[5].

11 березня 2010 — призначений на посаду Міністра аграрної політики України.

9 грудня 2010 — призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України.

24 грудня 2012 — призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України^[6].

Діяльність на посаді міністра

Країни, в яких Микола Присяжнюк потрапив під санкції

У статті «Аграрна стратегія України»^[7] висловив своє комплексне бачення розвитку аграрного ринку та сільського господарства України, земельної реформи та підтримки українського виробника. Налагодив співпрацю з Китаєм в аграрній сфері^[8], досягнув домовленості з іноземними банками про кредитування українського виробника аграрної продукції^[9]. З ініціативи М.Присяжнюка розпочато формування кадастрового реєстру виноградників^[10]. За даними Мінагрополітики, 2010 року Міністерство компенсувало 100 % витрат на створення виноградників^[11]. Під час робочого візиту до Росії у лютому 2012 року М.Присяжнюк домовився про значне збільшення експорту м'яса виробництва українських підприємств до Російської Федерації^[12]. На початку 2012 доручив невідкладно розробити Концепції розвитку сільських територій^[13].

5 квітня 2014 року Генеральна прокуратура України звернулася до суду з проханням обрати запобіжний захід колишньому міністру аграрної політики і продовольства України Миколі Присяжнюку у вигляді утримання під вартою. 7 квітня 2014 року Присяжнюк був оголошений в розшук. 15 квітня 2014 року інформація про розшук Миколи Присяжнюка оприлюднена на сайті Міністерства внутрішніх справ України в розділі «особи, які переховуються від органів досудового розслідування». 16 травня 2014 року Генеральна прокуратура України повідомила про підозру Миколі Присяжнюку в незаконній приватизації приміщення по вулиці Хрещатик в Києві.

23 лютого 2016 року за стінами Генеральної прокуратури України відбувся мітинг з вимогою відновити розслідування кримінальних справ щодо колишнього міністра аграрної політики України (часів президента Віктора Януковича) Миколи Присяжнюка.

Звання та нагороди

• 2009 — нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня
• 2011 — нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня
• 2014 — нагороджений орденом «За заслуги» I ступеня^[14]
• 2005–2006 — голова правління та голова ради Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України
• 1998–2002 — голова правління міжнародного благодійного фонду «Від щирого серця», провів понад 60 благодійних акцій, надавши допомогу більш як 6 тисячам громадян. Брав участь у розробці соціальних програм з підтримки інтелектуально обдарованої молоді, формування економічної свідомості, розвитку молодого покоління^[2].

Особисте життя

Дружина — Тетяна Олександрівна (* 1968). Сини: Роман (* 1981), Микола (* 2006). Дочки: Христина (* 1988), Аліна (* 1998).