Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Проспект Металургів (Запоріжжя)

проспект у Дніпровському районі міста Запоріжжя З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Проспект Металургів (Запоріжжя)map
Remove ads

Проспéкт Металýргів — проспект в центральній частині міста Запоріжжя. Розташований у лівобережній частині Дніпровського району. Починається від Південного шосе, перетинає вулицю Рекордну, вулицю Незалежної України, Соборний проспект, вулицю Богдана Хмельницького і закінчується на перетині вулиці Перемоги та Величара.

У Вікіпедії є статті про інші проспекти з назвою Проспект Металургів
Коротка інформація Проспект Металургів Запоріжжя, Місцевість ...

Перехрестя проспектів Металургів і Соборного — найжвавіше місце. Дістатися до зупинки «Проспект Металургів» є можливість практично з будь-якого района міста — на тролейбусах,автобусах та маршрутних таксі.

Remove ads

Історія

Проспект був закладений та забудований у 1929 році як алея Ентузіастів імені Серго Орджонікідзе. За часів німецької окупації проспект носив ім'я Тараса Шевченка[2]. У грудні 1949 року алею Ентузіастів було перейменовано на проспект Сталіна.

14 листопада 1961 року проспект отримав сучасну назву[3].

1963 року на початку проспекту Металургів встановлено пам'ятник Металургу, автором якого є відомий запорізький скульптор Іван Носенко[4]. 10 липня 2012 року, напередодні Дня металургу відбулося відкриття реконструйованого пам'ятника металургу[5]. Останній раз реконструкція пам'ятника була проведена в 2016 році, його відкриття відбулося 8 липня[6].

У 1930-х роках в одному будинку № 26 був розташований «американський» магазин з обмеженим рівнем доступу. Тут обслуговували французьких та німецьких інженерів, які працювали на будівництві греблі Дніпровської ГЕС. На вході стояв швейцар. Штори на вікнах магазина були глухі, тому не було видно, що усередині. За вітринним склом про людське око стояли книги. Директором магазина був Арон Брукман. У 1940 році, коли іноземці виїхали, магазин було відкрито для всіх верств населення. В будинку навпроти розташовувався магазин імені Мікояна[2].

Remove ads

Об'єкти

Узагальнити
Перспектива

Навпроти сучасного ресторану «Макдональдс», через проспект Соборний, підноситься сталевий шпиль. Офіційно — це пам'ятник промисловому Запоріжжю. Стела прикрашена металевими наліпками — зразками продукції запорізьких металургійних заводів. Куди цікавіша неофіційна назва пам'ятки в народі — «Пам'ятник загиблому туалету», адже стела споруджена у 2002 році якраз на місці колишнього громадського туалету. Чимало запоріжців понині згадують його з легким смутком — до того красивим був туалет, що побудований за проєктом відомого архітектора Григорія Орлова і простояв на головній міській вулиці майже 70 років.

На перехресті проспекту Металургів та вулиці Богдана Хмельницького,на будинку № 19 досі можна побачити сліди від першого артобстрілу Запоріжжя німецько-фашистськими військами під час Другої світової війни. Ці «шрами» будівля отримала 18 серпня 1941 року після влучання в нього уламків.

Проспект Металургів вниз від Соборного проспекту, у напрямку вулиці Богдана Хмельницького (колишній 8-й квартал довоєнного 6-го селища), забудований типовими конструктивістськими будинками. Ці будівлі геть позбавлені пафосу і надмірностей, химерності і прикрас — прості і максимально функціональні. Конструктивісти відкидали будь-яке запозичення з архітектурної спадщини минулих епох. Художньої виразності своїх споруд вони досягали граючи на контрастах — гладких стін з великими заскленими площами, широких горизонталей вікон з вузькими вертикалями скляних сходових кліток[7].

Справжній шедевр конструктивізму є можливість побачити по іншу сторону Соборного проспекту, якщо трохи пройтися проспектом Металургів у напрямку Південного шосе. У 1932 році тут (колишній 6-й квартал 6-го селища) було побудовано ціле амбулаторне містечко: поліклініка, диспансер, аптека (нині комплекс належить КНП «Міська клінічна лікарня № 3» ЗМР). Всі тутешні будівлі облицьовані вірменським туфом — каменем грубої фактури темно-рожевого кольору. Такими ж плитами, до речі, облицьовані будівлі машинного залу і управління Дніпровської ГЕС — символу Запоріжжя.

Напроти лікарні, по іншу сторону вулиці Незалежної України, починається 3-й квартал. Його родзинка — так званий «Круглий будинок». Яскрава будівля побудована 1938 року за проєктом архітектора Лаврова. Оригінальну форму будинку у вигляді величезної букви «С» запоріжці часто пояснюють з вигадкою — мовляв, це перша буква величезного слова «Сталін», яке планували написати будинками.

Проїзд у двір «Круглого будинку» (його діаметр складає 150 метрів) обрамували два незвичайних будинки-близнюки. Їх стіни поцятковані круглими отворами і «змальовані» з давньоримської гробниці Еврісака.

Вздовж проспекту Металургів є можливість згадати чотири творіння архітектора Ольги Яфи — будинки узагальненого побуту, в яких властиві типові межі робіт архітектора-конструктивіста — об'єми сходових кліток, що округляють, з вузькими витягнутими вікнами-«градусниками», плоскою крівлею і балконами, що нагадують палубу корабля.

Крайні будівлі цього ряду при будівництві були облицьовані вірменським туфом. Центральні ж будинки були обштукатурені і пофарбовані в білий колір — для контрасту. Після Другої світової війни, при відновленні, вони придбали пишніші і витонченіші фасади з новими художніми елементами. Такі зміни, яким піддалися більшість будівель зруйнованого під час бойових дій Соцміста, символізували перемогу над фашизмом.

Прямо на куті проспектів Соборного та Металургів підноситься одна із знаменитих запорізьких веж — семиповерховий будинок-вежа, побудований у 1949 році за проєктом архітектора Козлінера. На цю «висотку» сповна можна назвати місцевою «Пізанською баштою», адже наприкінці ХХ століття будинок накренився, більш ніж на 2° від горизонту. Між баштою і примикаючою будівлею утворилася тріщина в 10 см. Вирівняли цю конструкцію лише за допомогою закаченого під фундамент рідкого скла. До всього іншого під час реконструкції башта обзавелася і симпатичною прикрасою — флігелем зверху, особливо прекрасна в темний час доби, коли включається підсвічування.

15 грудня 1952 року, на 6-му селищі, було відкритий монументальний Палац культури. У післявоєнні часи його збудували працівники Дніпровського алюмінієвого заводу (майбутнього — «ЗАлК»), на місці зруйнованого під час Другої світової війни Будинку культури працівників кольорової металургії. Палац культури був одним із знімальних майданчиків кінофільму «Весна на Зарічній вулиці»[8]

1956 року встановлений бронзовий пам'ятник російському революціонеру та радянському діячу Сергію Кірову поруч з Палацом культури «ЗАлК» (просп. Металургів, 1-А), який до початку 2000-х років був названий на його честь (скульптор пам'ятника — Іван Кавалерідзе, архітектор — Галина Петрашевич)[9].

Remove ads

Сучасність

У 2002 році проспект Металургів зазнав значної реконструкції[10][11].

15 листопада 2013 року на проспекті Металургів відкритий пам'ятник головному герою фільму «Весна на Зарічній вулиці» Олександру Савченку, якого зіграв Микола Рибников[12].

11 березня 2016 року демонтовано пам'ятник Сергію Кірову[13].

Галерея

Цікавий факт

На місці, де нині розташований «Макдональдс», були встановлені скульптури льотчика і танкіста. Скульптури льотчика і танкіста з'явилися на алеї Ентузіастів влітку 1936 року. Разом з ними на головній вулиці 6-го селища тоді ще оселилися, наприклад, юний будівельник і піонер. І ще десятки гіпсових квіткових вазонів. В ногах у льотчика і танкіста був і так званий «квітковий календар» — клумба, на якій кожен день з квітів повинні були складати нову дату. В цілому — дуже примітне місце Запоріжжя передвоєнних років, популярне місце зустрічей і відпочинку городян. Але скульптура льотчика і танкіста не збереглася за часів німецької окупації[14].

Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads