Просперо делла Ровере

Проспе́ро де́лла Рове́ре (також — Просперо Бонареллі делла Ровере; італ. Prospero Bonarelli della Rovere; *18 серпня 1580(15800818), — †9 березня 1659) — італійський письменник, поет, дипломат, молодший брат поета Гвідобальдо делла Ровере^[it].

Просперо делла Ровере
Народився	18 серпня 1580(1580-08-18) Новеллара, Провінція Реджо-Емілія, Емілія-Романья[1]
Помер	9 березня 1659(1659-03-09)[2] (78 років)  Анкона, Провінція Анкона, Марке, Папська держава[1]
Національність	італієць
Діяльність	письменник, поет
Знання мов	італійська[2]
Мова творів	італійська
Роки активності	бл. 1600—1659
Жанр	трагедія, комедія в прозі, трагікомедія
Батько	граф П'єтро Бонареллі делла Ровере
Мати	Іполіта де Монтевеккіо
Брати, сестри	Guido Baldo Bonarellid
Діти	П'єтро Бонареллі делла Ровере

Життєпис

Народився 18 серпня 1580 року в італійському місті Новеллара. Батько — граф П'єтро Бонареллі делла Ровере. Мати — Іполіта де Монтевеккіо. Мав старшого брата Гвідобальдо^[it], який теж став драматургом.

Був при дворі у Феррарі, Модені, Флоренції та Відні, де служив ерцгерцогу Леопольду, братові імператора Фердинанда III.

Наприкінці життя оселився в Анконі, де заснував академію dei Caliginosi і був її незмінним президентом.

Помер 9 березня 1659 року у Анконі.

Син, П'єтро делла Ровере, також був драматургом. Його твори: «Poesie dramatiche» (Рим, 1655), «Poesie liriche» (Анкона, 1655) та «Discorsi academici» (Рим, 1658).

Творчість

Головні твори:

• трагедії «Il Solimano» (Венеція, 1619) та «Il Medoro incoronato» (Рим, 1645)
• комедії у прозі «Gli Abbagli felici», «I Fuggitivi amanti» та «Lo Spedale» (Мачерата, 1646), «Melodrami da rappresentarsi in musica» (музичні драми, Анкона, 1647), трагікомічна пастораль «Imeneo» (Болонья, 1641), «Della fortuna d'Erosmando e Floridalba, ist o ria» (1642)