Північнокарельська держава

Не плутати з Біломорською Карелією — статтею про історичний регіон.

Північнокарельська держава, часто Біломорська Карелія (рос. Беломорская Карелия; карел. і фін. Vienan Karjala) — держава, створена 1919 року. Площа Біломорської Карелії становить 66935 км², а населення — близько 100 000 жителів. 1920-го окупована комуністичною РСФСР шляхом прямої збройної інтервенції. Нині територія Біломорської Карелії тимчасово перебуває в межах Республіки Карелія і Мурманської області Російської Федерації. Окремі території Північно-Карельської Держави входять до складу Фінляндії (комуни Суомуссалмі і Кугмо).

Тимчасовий уряд Карелії Karjalan väliaikainen hallitus ← 21 липня 1918 – 10 грудня 1920 → Прапор Герб Волості, представлені в Тимчасовому уряді, позначені зеленим кольором, приблизна територія, контрольована урядом, обведена колом. Столиця Ухта Мова(и) карельська, фінська, російська Площа 50 000 Населення 100 000 Форма правління Республіка

У московській колоніальній традиції Біломорська Карелія ототожнюється з так званою Архангельською Карелією та іменується регіоном Східної Карелії, яка в імперії була поділена на п'ять волостей і перебувала у складі Архангельської губернії.

Передумови виникнення

Передумови до виникнення незалежної карельської держави виникли ще 1906, коли в Таммерфорсі, на території Великого князівства Фінляндського, 3—4 серпня був створений Союз біломорських карелів, що включав близько 750 членів, у тому числі близько 200 російських карелів.^[1] 1911 діяльність Союзу була заборонена, однак пізніше він відродився у вигляді Карельського просвітницького товариства, що брало безпосередню участь у створенні Біломорської Карелії.

Після Жовтневого перевороту в Петербурзі, Карелія зазнавала систематичного терору большевиків. Це прискорило рішення карелів про створення власної держави на півночі своєї країни.

Союз із Фінляндією

Вагомим чинником стабільності Біломорської Карелії були фінські військові загони, які були направлені на територію Північної Карелії з Фінляндії. Наприкінці березня 1918 загін фінського охоронного корпусу під командуванням полковника Мальма визволив від банд московських большевиків столицю Північної Карелії — містечко Ухту, а потім і Вокнаволок. У селах і волостях організовано ефективне місцеве самоврядування під керівництвом освічених активістів карельського національного руху ще з часів Петербурзької імперії. Передпарламентом держави став Ухтинський комітет (Uhtuan Toimikunta), який очолював Туйску та Пааво Агава.

Північно-Карельська держава припинила своє існування через повторну агресію РСФСР 1920 року з наступною окупацією краю, яка тривала до 1941-го. Втретє Біломорська Карелія окупована московськими військами Сталіна 1944 року. Нині перебуває в зоні окупації Російської Федерації.