Підгаєцький повіт

Підгаєцький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входила до складу коронного краю Королівство Галичини і Володимирії (Австро-Угорська імперія), Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі та УРСР. Адміністративний центр — місто Підгайці, населення якого становило 6 049 осіб.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина).

Підгаєцький повіт

Округ	Бережанський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Підгайці
Площа	848 км² (після 1867)[1]
Населення	48310 (1867)[1]

Територія сучасного Підгаєцького та заходу Теребовлянського районів Тернопільської області України.

Географія

Територія становила 1 046 км².

У складі Австро-Угорщини

Докладніше: Підгаєцький повіт (Австро-Угорщина)

У складі ЗУНР

Повітовим комісаром був Осип Танчаковський, нотаріальний кандидат, комісар староства. Міським комісаром (бургомістром) був обраний Онуфрій Маркевич, а головою Повітової УНРади — о. Іван Токар, декан і парох у Підгайцях. Делегатом до УНРади був обраний Михайло Содомора.^[2]

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.

Під польською окупацією

Підгаєцький повіт
Powiat podhajecki
Повіт на мапі воєводства
Країна	Польща
Воєводство	Тернопільське
Адміністративний центр	Підгайці
Населення:	95 700 (1931)
Площа:	1018
Густота:	94
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 1 місько-сільські сільські 12
Адміністрація
Мапа
-

Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Географічні дані

Підгаєцький повіт знаходився на південному заході воєводства. Із заходу межував зі Станиславівським воєводством. На півдні межував із Бучацьким, на сході — з Теребовлянським, на північному сході — з Тернопільським, на півночі — з Бережанським повітами Тернопільського воєводства.

Рельєф переважно горбистий, на сході — рівнинний. Більшість території Підгаєцького повіту була вкрита нагір'ям Опілля.

Зміни адміністративного поділу

Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) Багатківці Підгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту^[3].

1 квітня 1927 р. вилучена частина розпарцельованого фільварку сільської гміни Багатківці і з неї утворена самоврядна гміна Воля Голухівська^[4].

15 червня 1934 р. села Щепанів і Вівся передані до Бережанського повіту з Підгаєцького^[5] та Бишів — з Підгаєцького повіту до Станиславівського повіту Станиславівського воєводства^[6].

Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Підгаєцького у воєводстві Тернопільському на сільські ґміни»^[7], 1 серпня 1934 року в Підгаєцькому повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

Міста (Міські ґміни)

1. містечко Підгайці — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1927 рр. — 63

1927—1934 рр. — 64

1934 р. — 61

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Білокриниця	Білокриниця, Михайлівка	2
2	Ґміна Вишнівчик	Вишнівчик, Гайворонка, Гниловоди, Зарваниця, Котузів, Сапова	6
3	Ґміна Голгоча	Волиця, Голгоча, Доброводи, Заставче, Мозолівка, Швейків	6
4	Ґміна Горожанка	Гнильче, Горожанка, Дрищів, Пановичі	4
5	Ґміна Завалів	Завадівка, Завалів, Заставче, Затурин, Кам'яна Гора, Коржова, Маркова, Носів, Середнє, Яблунівка	10
6	Ґміна Золотники	Бурканів, Золотники, Надрічне, Сокільники, Соколів	5
7	Ґміна Литвинів	Боків, Божиків, Волощина, Литвинів, Лиса, Рудники, Словентин (Слов'ятин), Шумляни	8
8	Ґміна Новосілка	Бекерсдорф, Новосілка, Юстинівка	3
9	Ґміна Семиківці	Багатківці, Бенева, Воля Голухівська (з 01.04.1927), Ішків, Маловоди, Раковець, Росохуватець, Семиківці, Соснів	9
10	Ґміна Сільце	Вербів, Загайці, Галич, Сільце, Угринів	5
11	Ґміна Старе Місто	Мужилів, Старе Місто, Теляче	3
12	Ґміна Товстобаби	Товстобаби	1
передано до Бережанського повіту		Вівся (до 15.06.1934), Щепанів (до 15.06.1934)	2
передано до Станиславівського повіту		Бишів (до 15.06.1934)	1

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 63 % населення повіту^[8].

У 1939 році в повіті проживало 104 890 мешканців (65 400 українців-грекокатоликів — 62,35 %, 26 610 українців-римокатоликів — 25,37 %, 3 250 поляків — 3,1 %, 4 290 польських колоністів міжвоєнного періоду — 4,09 %, 4 815 євреїв — 4,59 % і 525 німців та інших національностей — 0,5  %)^[9].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 95 663 населення ніби-то було аж 46 710 (48,83 %) поляків при 45 031 (47,07 %) українців, 3 464 (3,62 %) євреїв і 381 (0,4 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області^[10].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на два райони:

• Золотниківський — зі ґмін Вишнівчик, Золотники, Семиківці;
• Підгаєцький — місто Підгайці та решта ґмін повіту.