Пінковський Володимир Іванович

Володи́мир Іва́нович Пінко́вський^[3] (нар. 9 листопада 1945, Ужгород, Закарпатська область, СРСР — пом. 9 лютого 2014, Ужгород, Закарпатська область, Україна) — колишній радянський і український футболіст та юнацький футбольний тренер. Грав на позиції півзахисника. Чемпіон України, срібний і бронзовий призер першості республіки та чвертьфіналіст кубка УРСР з футболу. Кандидат у майстри спорту. Декілька разів входив до складу юнацьких збірних команд СРСР і УРСР та увійшов до символічної збірної Закарпаття усіх часів^[4]. Закінчив львівський інститут фізкультури.

Володимир Пінковський
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Іванович Пінковський
Народження	9 листопада 1945(1945-11-09)
	Ужгород, Закарпатська область, СРСР
Смерть	9 лютого 2014(2014-02-09) (68 років)
	Ужгород, Закарпатська область, Україна
Громадянство	СРСР
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1952–1958 1959—1960 1961—1962	Ужгородська ДЮСШ «Спартак» (Ужгород) «Верховина» (Ужгород)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1962—1964 «Верховина» (Ужгород) 22 (1) 1964 «Динамо» (Хмельницький) 2 (0) 1965 «СКА» (Львів)[1] ? (?) 1966 «ВВПУ РА» (Львів)[2] ? (?) 1967—1969 «СКА» (Львів) 111 (12) 1970 «Верховина» (Ужгород) ? (?) 1971—1976 «Говерла» (Ужгород) ? (?) Роки Збірна І (г) 1961 СРСР (друга юнацька збірна) ? (?) 1965 УРСР (юнацька збірна) ? (?)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

Із шестирічного віку почав грати у футбол, а з семи — вже займався спортом в Ужгородській ДЮСШ^[5]. Починаючи з 1957 року його тренером став відомий футбольний фахівець Василь Федак. Разом зі своїми ровесниками грав за збірну обласного центру, а відтак і області. Чотиринадцятирічним юнаком пробує свої сили в дитячій дружині ужгородського «Спартака», а згодом його зараховують до основного складу команди майстрів, назва якої тоді вже була «Верховина». 1961 рік — гравець другої юнацької збірної команди СРСР. Через три сезони він на короткий час переходить до хмельницького «Динамо», після чого його призивають на дійсну військову службу, яку відбуває у львівському «СКА». У складі цієї команди він у 1965 році став чемпіоном, а у 1967 році бронзовим призером першості республіки з футболу. Певний період був капітаном армійського колективу. У 1965 році його запросили до юнацької збірної України, яка тоді брала участь у престижних турнірах «Юність» та «Надія». Через рік він перейшов до футбольного колективу львівського вищого військово-політичного училища — «ВВПУ РА» (Львів), у складі якого завоював один із найпрестижніших призів того часу — «Кубок мільйонів»^[6], а у 1967 — 1969 роках знову виступав у складі львівського «СКА». У 1970 році повернувся в рідну команду — ужгородську «Верховину», яку у 1971 році перейменували на «Говерлу» і кольори якої захищав ще шість сезонів. У її складі виборов срібну медаль першості України (1972)^[7], здобув четверте (1973) і п'яте (1974) місце у своїй зоні чемпіонату СРСР серед команд другої ліги та дійшов до чвертьфіналу кубка УРСР з футболу (1974).

Кар'єра тренера

У 1972 році він закінчив Львівський інститут фізкультури, після чого протягом майже чотирьох десятків літ працював тренером і головним тренером Ужгородської СДЮШОР^[8], де навчав азів футбольного мистецтва юних мешканців м. Ужгород. Кілька разів входив до символічного списку найкращих дитячих тренерів Закарпаття^[9].

Досягнення

Командні трофеї

• Чемпіон України (1): 1965
• Срібний призер першості України (1): 1972
• Бронзовий призер першості України (1): 1967
• Чвертьфіналіст кубка УРСР з футболу (1): 1974

Індивідуальні досягнення

• Кандидат у майстри спорту (1965)
• Приз Центральної ради союзу спортивних товариств і організацій СРСР «Кубок мільйонів» (1966)
• Нагороджений почесною грамотою обласної ради^[10] (2011)