Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

П'ятий елемент

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

П'ятий елемент
Remove ads

П'я́тий елеме́нт (англ. The Fifth Element, фр. Le Cinquième élément) — англомовний французький фантастичний комедійний бойовик 1997 року режисера і співсценариста Люка Бессона.

Коротка інформація П'ятий елемент, Жанр ...

У головних ролях — Брюс Вілліс, Мілла Йовович, Ґері Олдмен, Ієн Голм та Кріс Такер. Дія фільму відбувається у 23 столітті, а центральний сюжет фільму пов’язаний із виживанням планети Земля, яке стає відповідальністю Корбена Далласа таксиста та колишнього майора спецназу, після того, як в його таксі потрапляє жінка інопланетного походження на ім'я Лілу. Даллас та Лілу об’єднують зусилля щоб знайти чотири містичні камені, необхідні для захисту Землі від неминучого нападу зловісної космічної сутності.

«П'ятий елемент» отримав переважно позитивні відгуки, хоча деякі критики були дуже негативними. Фільм переміг у кількох категоріях на премії Британської академії кіно, премії «Сезар», Каннському кінофестивалі та премії «Люм'єр», але також отримав номінації на премії «Золота малина» та «Stinkers Bad Movie Awards». «П'ятий елемент» мав значний фінансовий успіх, заробивши понад 263 мільйони доларів США в прокаті при бюджеті в 90 мільйонів доларів. На момент виходу це був найдорожчий європейський фільм усіх часів і залишався найкасовішим французьким фільмом у міжнародному прокаті до виходу фільму «1+1» у 2011 році.

Remove ads

Сюжет

Узагальнити
Перспектива

1914 рік, Єгипет. Європейський вчений, його юний студент-помічник та група місцевих дітлахів досліджують храм, що знаходиться далеко в пустелі. Храм знаходиться під охороною служителя древнього культу, створеного представниками інопланетної раси мондошаванів. Вченому майже вдається розгадати таємницю служителя, тому той вирішує його отруїти.

У цей же час на Землю прибувають самі мондошавани. Вони мають забрати збережені у храмі святині, адже через велику війну — Першу світову війну  — зберігати їх на Землі стало небезпечно.

Святинями являються чотири камені з символікою стихій і статуя-саркофаг, що призначені для боротьби з Абсолютним Злом, що виникає раз у 5000 років у Земному секторі галактики.

Дослідника, який не вчасно втрутився в розмову мондошаванів, прибульці вводять у непритомний стан. Його помічник, злякавшись, провокує інцидент, в результаті якого очільник мондошаванів залишається замкненим у храмі, однак встигає передати ключ від храму священникові. Прибульці відлітають, пообіцявши повернутися через 300 років.

*

2263 рік. Десь у Земному секторі галактики з'являється палаюча куля — те саме Абсолютне Зло.

Бойові кораблі Землі намагаються його знищити, але марно  —  від атак куля лише зростає, адже «зло примножує зло». Священик Віто Корнеліус розповідає президенту Земного Союзу єдиний спосіб знищити Зло, а саме – активувати усі п’ять Елементів.

Тим часом посланці мондошаванів везуть елементи на Землю. Однак їхній корабель перехоплюють і знищують космічні найманці манґалори – представники войовничої та водночас не надто кмітливої раси, що здатна мімікрувати під людей. Їх відправив туди Жан-Батист Емануель Зорґ – власник фабрики зброї, який, у свою чергу, є маріонеткою Сфери Зла. Зорґ пообіцяв манґалорам найкращий екземпляр зі своєї фабрики — багатофункціональний штурмовий автомат ZF-1, за умови, що вони привезуть чотири камені-елементи з місця аварії. Однак скринька для каменів, яку вони доставили, виявилась порожньою. Розлючений Зорґ наказує найманцям забиратися геть, але манґалори вимагають компенсацію за те, що ризикували життям. Зорґ залишає їм одну скриньку і виходить з приміщення, не пояснивши до кінця функціонал своєї зброї. Манґалорці натискають червону кнопку на автоматі і ненароком підривають себе.

На місці аварії земні вчені знаходять руку в броньованій рукавичці – останки невідомої істоти. Їм вдається відновити тіло істоти за допомогою залишків ДНК. Нею виявляється людиноподібна рудоволоса особа жіночої статі, яка розмовляє невідомою мовою і наділена надлюдською силою. Налякана незнайомим оточенням, вона тікає з лабораторії і зістрибує з будівлі вниз у стрімкий хаотичний потік літаючих машин, внаслідок чого з різким ударом падає у машину Корбена Далласа – таксиста-самітника, який переживає кризу в житті, зокрема у фінансах та особистому житті. Корбен збирається здати її поліціянтам, однак дівчина просить його про допомогу. Він неохоче погоджується втекти з нею від поліції, а потім на її прохання везе її до священика Віто Корнеліуса. Священник помічає татуювання на її руці і його охоплює шок від усвідомлення, хто вона, і пояснює Корбену, що її незрозуміла мова – ніщо інше, як божественна мова. Корбен намагається фліртувати з дівчиною. Вона різко відхиляє його залицяння, однак називає своє ім’я – Лілу. Корнеліус поспіхом виводить Корбена геть.

Лілу розповідає священникові місцезнаходження каменів-елементів і опановує історію людства за останні 5000 років. У той же час мондошавани повідомляють про розташування каменів земному уряду, і президент, за порадою генерала Манро, вирішує завербувати Корбена, який колись служив в елітних військах, задля операції з отримання каменів.

Військові підлаштовують Корбену виграш у лотерею – двоє квитків на планетарний круїзний корабель «Флостон Парадайз», що курсує до планети Флостон у сузір'ї Ангела. Про виграш чоловіка повідомляється у ЗМІ, про що він дізнається від матері, яка вимагає взяти її з собою у подорож. Генерал Манро пояснює Корбену, що той мусить вирушити в поїздку, щоб отримати чотири камені-елементи від агента мондошаванів. Він відмовляється, але в його помешкання заходять непрохані гості – Лілу та Корнеліус, який вводить Корбена в нокаут, щоб забрати квитки. Розгніваний нахабством Корнеліуса, Корбен погоджується на пропозицію генерала і наздоганяє священника і Лілу, перехоплюючи у нього квитки. Водночас під іменем Корбена Далласа на лайнер намагаються потрапити агент Зорґа, який хоче знищити камені, та манґалори, які хочуть знайти їх задля того, щоб шантажувати Зорґа. Усі вони зазнають невдачі, і в поїздку вирушає справжній Корбен разом із Лілу. У лайнері його чекає вельми епатажний ведучий розважального шоу Рубі Род, який відчайдушно намагається зробити з Корбена сенсацію.

Користуючись прогалинами в охороні круїзного лайнера, Корнеліусу та замаскованим манґалорам вдається потрапити всередину. Агенту Зорґа не вдається потрапити на корабель, і Зорґ вирішує позбутися його, активуючи вибухівку в його екіпіруванні. Вкотре розчарувавшись у своїх підлеглих, Зорґ вирішує прилетіти на Флостон-Парадайз особисто на власному кораблі-винищувачі.

Корбен та Лілу мають зустрітися з агентом мондошаванів — оперною дівою Плавалаґуною. Під час її виступу манґалори вриваються у її номер щоб забрати камені, але їм перешкоджає Лілу. Після перемоги Лілу над манґалорами у номер проникає Зорґ. Лілу кидає йому скриньку, а сама тікає через вентиляційну шахту, де потрапляє під обстріл Зорґа. Заклавши вибухівку, він покидає лайнер зі скринькою в руці. У своєму кораблі він відкриває скриньку і усвідомлює, що вона порожня, і заходиться істеричним сміхом. Діва завершує свій виступ і у залу вриваються манґалори. Вони влаштовують стрілянину, в результаті чого пробивають Плавалаґуні живіт. Помираючи, вона встигає сказати Корбену, що камені заховані всередині неї.

Під вереск переляканого шоумена Рубі, який продовжує вести репортаж посеред хаосу, Корбен дістає камені з тіла діви, вступає в бій з манґалорами і більш-менш вдало їх знешкоджує. Тепер усі п'ять елементів у руках у четвірки, що складається з Корбена, Лілу, священника і Рубі, що випадково прибився до них. Вони тікають з лайнера разом з іншими туристами, коли спрацьовує сигналізація детектора бомби, яка помітила вибухівку Зорґа.

Зорґ повертається у лайнер, щоб знайти камені. Поки він блукає приміщеннями готелю, четвірка захоплює його власний корабель. Зорґ деактивує бомбу, але манґалорець, що лежить поряд, активує її повторно заради честі свого народу, та знищує готель разом із Зорґом.

Корбен, Лілу, священник та Рубі встигають покинути лайнер до вибуху і мчать на Зорґовому кораблі до Землі. Водночас туди з шаленою швидкістю мчить Сфера Зла; її переслідують троє земних бойових крейсерів. Поранена та знесилена Лілу продовжує вивчати історію людства і з жахом дізнається, що означає слово «війна».

Четвірка прибуває у Єгипет до храму мондошаванів, де на них вже чекає помічник священика. Вони кладуть Лілу у центр зали, встановлюють камені на відповідні постаменти, але не знають, як їх активувати. Вони звертаються до Лілу, але будучи занадто виснаженою, вона дає невиразну відповідь про вітер, що дме, вогонь, що палає і дощ, що накрапає. Помічник священника втрачає надію на порятунок і стає перед постаментом з каменем, зітхаючи, і раптом камінь активується. Четвірка нарешті здогадується, що означали слова Лілу. Вони поспіхом активують решту каменів, діючи на кожен камінь відповідною стихією – підсипанням землі, додаванням крапель води та запалюючи єдиний наявний сірник.

Залишилась тільки Лілу. Дізнавшись про явище війни і людську природу, яка схильна до знищення, вона зневірюється і не бачить сенсу рятувати світ. Корбен переконує її, що у світі є речі, які варто врятувати, і освідчується їй у коханні. Це призводить до активації п’ятого елементу – Любові. Усі п’ять елементів спрацьовують у вигляді потужного променю світла – зброї, яка долає Абсолютне Зло.

Сфера Зла застигає у закам’янілому стані за 100 км від поверхні Землі, і стає ще одним супутником Землі. Сфера нагадує Місяць, що слугує натяком на те, що такі події відбувались раніше.

Президент відвідує лабораторію, куди доставили Корбена та Лілу, щоб подякувати їм, однак вчений, зазирнувши в капсулу регенератора, ніяковіє і просить президента зачекати.

У цей момент дзвонить мати Корбена, і президент бере слухавку замість нього. Не впізнавши президента, вона називає його ідіотом. Фільм завершується любовною сценою Лілу та Корбена всередині капсули.

Remove ads

У ролях

Remove ads

Українське озвучення

Виробництво

Узагальнити
Перспектива

Розвиток

У підлітковому віці Бессон, борячись з нудьгою, уявляв собі світ «П’ятого елемента». Він почав писати сценарій, коли йому було 16 років, а екранізував твір уже в 38 років. Оригінальна історія розгорталася у 2300 році та розповідала про «нікого» на ім’я Залтман Блерос (пізніше перейменований на Корбена Далласа), який виграє поїздку до курорту Club Med на планеті Флостон Парадайз у сузір’ї Ангела. Там він зустрічає Лілу — «пісочну дівчину», яка, незважаючи на те, що їй понад 2000 років, є втіленням краси молодості.[11]

Бессон продовжував працювати над історією протягом багатьох років. До 1991 року, коли вийшов його документальний фільм «Атлантида», у нього був сценарій на 400 сторінок. Ніколя Сейду та Патріс Леду з Gaumont були першими, хто взявся за цей проєкт. У листопаді 1991 року, шукаючи акторів для фільму, Бессон зустрівся з французькими творцями коміксів Жаном Жиро та Жан-Клодом Мезьєром і залучив їх до роботи над дизайном фільму. [11] Комікси Жиро та Мезьєра надихнули Бессона на створення образу для футуристичного Нью-Йорка.

Дизайн

Мезьєр розробив дизайн мультфільму «Кола влади» (1994), у якому зображений персонаж на ім'я С'Тракс, який керує літаючим таксі крізь застійне повітря величезного мегаполісу на планеті Рубаніс. Мезьєр показав зображення літаючого таксі Бессону, який надихнувся змінити постать Корбена Далласа з робітника заводу ракетних кораблів на таксиста, який літає на своєму таксі над футуристичним Нью-Йорком, натхненним Рубанісом. Для створення проекту Бессона також було найнято п'ятьох інших художників. Крім того, для створення костюмів був найнятий відомий модельєр Жан-Поль Ґотьє. Команда витратила рік на створення понад 8000 малюнків.

Кастинг

Впродовж цього часу Бессон розглядав Брюса Вілліса та Мела Ґібсона на головну роль, а також Джулію Робертс на роль Лілу. [12] Вілліс виявив зацікавленість, однак погоджувався на роль неохоче, оскільки після того, як його попередні два фільми, «Гудзонський яструб» та «Біллі Батгейт», були погано сприйняті публікою, він вважав участь у цьому фільмі ризикованою. Зрештою Ґібсон відмовився від ролі. Хоча команда продюсерів вразила кінокомпанії своїми проєктами, їм було важко знайти ту, яка була б готова взяти на себе бюджет, що наближався майже до 100 мільйонів доларів. У грудні 1992 року виробництво було припинено без будь-якого попереднього попередження, і команда розформувалася.

Тим часом Бессон написав сценарій і зрежисував комерційно успішний фільм «Леон» (1994). У цей період він продовжував працювати над сценарієм до «П'ятого елемента», скоротивши його. Перш ніж знову спробувати знайти студію, яка б погодилася його зняти, він зменшив бюджет фільму до 90 мільйонів доларів. Зрештою фільм погодилась фінансувати студія Columbia Pictures, яка мала партнерство з «Леоном». На той час Бессон вирішив обрати менш відомого головного актора, щоб заощадити на виробничих витратах. [13] Бессон випадково був в офісі Баррі Джозефсона, коли Вілліс зателефонував щодо іншого фільму. Бессон попросив поговорити з Віллісом «просто щоб привітатися» і сказав йому, що «П'ятий елемент» нарешті знімається, пояснивши своє рішення обрати менш дорогого актора. Після недовгої паузи Вілліс сказав: «Якщо мені сподобається фільм, ми завжди можемо домовитися». [11] Прочитавши сценарій, Вілліс погодився взяти на себе роль.

Зйомки

Виробництво розпочалося на початку серпня 1995 року. Бессон відвідав різні місця для кастингу, зокрема Париж, Лондон та Рим. Він найняв Ґері Олдмана (який також знімався у фільмі «Леон») на роль Зорґа, назвавши Олдмана «одним із п'яти найкращих акторів світу».[14]

Для персонажа Лілу, зустрівшись особисто з 200–300 претендентками, з якими він зустрівся особисто, Бессон обрав Міллу Йовович. «Божественна мова», якою розмовляє Лілу, — це вигадана мова з 400 слів, винайдена самим Бессоном. Для практики Йовович і Бессон вели розмови та обмінювалися листами цією мовою.[15] Бессон тоді був одружений з Майвенн ле Беско, яка грала роль Діви Плавалаґуни на початку зйомок. Він покинув її, щоб зустрічатися з Йовович під час зйомок. [16] Йовович і Бессон пізніше одружилися, але розлучилися через два роки, у 1999 році. [17]

Спочатку Бессон хотів знімати фільм у Франції, та оскільки він не зміг знайти відповідного приміщення, зйомки продовжились у Лондоні. Вони проходили переважно в студії Pinewood Studios на семи звукозаписних майданчиках, включаючи сцену 007. Будівництво декорацій розпочалося в жовтні 1995 року. Зокрема, сцену виступу Плавалаґуни знімали в Королівському оперному театрі [18]. Сцени, що умовно відбуваються в Єгипті, знімали в Мавританії[19]; перші зйомки, фоновий кадр пустелі, відбулися там 5 січня 1996 року. Зйомки з акторами розпочалися наприкінці січня і були завершені через 21 тиждень. Вілліс закінчив зйомки 16 травня, тоді як Олдман розпочав зйомки лише наступного тижняє. Таким чином, головний герой (Корбен) та антагоніст (Зорґ) насправді ніколи не знімалися разом на екрані. Незважаючи на те, що зйомки проходили в Лондоні, «П’ятий елемент» був фільмом французького виробництва, та став найдорожчим європейським фільмом, будь-коли знятим на той час.

Нью-йоркські проекти були запозичені як з натхненних метаболізмом масивів модульних квартир 1960-х років, так і з футуристичних проєктів архітектора Антоніо Сант'Еліа 1910-х років. Бессон вимагав, щоб більшість сцен зйомок відбувалися серед білого дня, оскільки, як повідомляється, він втомився від темних коридорів космічних кораблів і слабо освітлених планет, поширених у науково-фантастичних фільмах, і хотів яскравішого, «весело-божевільного» вигляду, а не реалістично-похмурого.

Ґотьє розробив кожен із 900 костюмів, які носили у сценах фільму «Рай у Флостоні», і перевіряв кожен костюм щоранку. Його дизайни, які описували як «інтелектуально трансгресивні»,  вважалося такими, що кидають виклик сексуальності та гендерним нормам. Один піджак, який він розробив, коштував 5000 доларів. [20] Костюм Йовович, який вона носила з моменту першого відродження свого персонажа, був натхненний типовими лікарняними пов'язками та бинтами, що забезпечували мінімальну скромність. [21]

Оригінальне ім'я персонажа Рубі Род було Лок Род, яке зустрічається як в оригінальному сценарії, так і в романі, адаптованому за мотивами фільму. [22] Хейворд припустив, що зміна імені була грою назв з даними періодичної таблиці. Рубідій — перший з елементів п'ятого періоду, і рівно посередині цього ряду знаходиться елемент родій. Використання першої половини кожного елемента дає «Рубі Род». Інші припускають, що це ім'я є грою назв з гендерно-мінливою персоною персонажа, з жіночим ім'ям та фалічним прізвищем. Спочатку Рода мав зіграти музикант Прінс, але не зміг запланувати зйомки на дати свого світового туру Jam of the Year. [23] На цю роль розглядалися Кріс Такер та Джеймі Фокс. Бессону сподобався Фокс, але він вважав, що персонажу краще пасує менша статура Такера. [24]

Ефекти

У фільмі використовувалися три різні види спецефектів, над якими працювали три команди. Нік Аллдер керував механічними та піротехнічними ефектами, Нік Дадман був відповідальним за ефекти «істот», а Марк Стетсон очолив команду візуальних ефектів. Також була найнята Digital Domain, компанія з візуальних ефектів, а Карен Гулекас отримала роль керівника цифрових ефектів. Компанія використовувала ефекти Alias, Autodesk Softimage, Arete, Prisms від Side Effect, RenderMan та створювала нові за допомогою власного програмного забезпечення. У деяких окремих кадрах використовувалася комбінація живих дій, масштабних моделей, комп'ютерно-генерованих зображень та систем частинок. Смуги руху в сценах Нью-Йорка були створені за допомогою систем частинок:

«У нас було, мабуть, 80 кадрів міського пейзажу з машинами, що мчали навколо, створеними за допомогою комп’ютерної графіки, і ви не могли анімувати їх усі вручну, бо їх було забагато в кожній сцені  ... Коли машини повертали за ріг, швидкість змінювалася автоматично, тому аніматору не довелося про це турбуватися. Вони просто планували рухи блоками, а математика згладжувала решту».

— Карен Гулекас

Серед масштабних моделей, що використовувалися для зйомок, були будівлі, що зображують Нью-Йорк. Десятки багатоквартирних будинків та 25 хмарочосів, заввишки близько 6,1 м, були побудовані в масштабі 1/24. Команді з 80 робітників знадобилося п'ять місяців, щоб побудувати всі моделі. Одним із найбільш трудомістких завдань команда назвала вікна будівель, разом з деталями на кшталт меблів, жалюзі, лайтбоксів та крихітних плоских ілюстрацій. Для покращення використання мініатюр були також створені віртуальні декорації, побудовані в цифрових середовищах. По масштабних декораціях переміщалися камери з керуванням рухом, а зібрані ними дані експортувалися для відстеження та створення комп'ютерної анімації та систем частинок. Інші використані методи включали цифрові матові картини для фонів та математичну модель NURBS для певних анімацій, включаючи послідовність, з якою реконструюється тіло Лілу.

Музика

У фільмі «П’ятий елемент» музика присутня приблизно 90% часу. Фільми Бессона описують як «музичні за своєю суттю». Музику до картини написав Ерік Серра. Він головним чином спирається на використання оркестрових текстур, таких як гобой та струнні, які звучать під час підготовки до регенерації Лілу, та піцикато під час її реконструкції. Серра також використав багато нефранцузьких впливів, таких як сталінські фанфари, що лунають перед сценою з космопортом, реґґі-твір, що грає під час підготовки до польоту, та музика хула, яка зустрічає пасажирів, коли вони прибувають до Флостона. Більш традиційні методи саундтреку присутні в лейтмотиві, який вперше звучить, коли професор Паколі згадує п’ятий елемент, мілітаристських пастках, коли військовий корабель готується атакувати темну планету, та похоронному творі Ґустава Малера, який звучить під час сцени, коли Лілу дізнається про війну. Музика, використана для сцени гонитви за таксі під назвою «Alech Taadi» алжирським виконавцем Халедом, не увійшла до саундтреку фільму, але є на альбомі Халеда «N'ssi N'ssi» .

В оперній виставі «Танець Діви» використано музику з опери Гаетано Доніцетті «Лючія ді Ламмермур»: «Солодкий сон», енергійна сцена третього акту, другої сцени. Це один з небагатьох музичних творів у фільмі, який є дієгетичним. Його виконала албанська співачка сопрано Інва Мула. Роль Плавалаґуни виконала французька акторка Майвенн Ле Беско. Перша частина (під назвою «Лючія ді Ламмермур») та друга частина (під назвою «Танець Діви») цього твору включені як окремі треки до саундтреку до фільму «П'ятий елемент», але послідовно створені для створення ефекту всієї вистави у фільмі. Кінець першої частини переходить у початок другої частини, створюючи плавний перехід між двома треками.

Саундтрек

Випущений як альбом під лейблом Virgin Records, саундтрек досяг 99-го місця в Billboard 200 та 44-го місця в Канаді. Тільки у Франції було продано понад 200 000 копій саундтреку. Родні Батдорф з AllMusic поставив альбому три зірки з п'яти, заявивши, що він «різноманітний та досконалий, і він такий же ефективний поза фільмом, як і в ньому».

Remove ads

Сприйняття

Узагальнити
Перспектива

Перший показ

Прем'єра фільму відбулася 7 травня на Каннському кінофестивалі 1997 року, де його було обрано фільмом-відкриттям. [25][26] Gaumont побудував майданчик для показу площею понад 100 000 квадратних футів (9 300 м²). Гостям видавали зразок фільму «П'ятий елемент», який використовувався як квиток для входу. Захід включав футуристичний балет, показ мод Жан-Поля Ґотьє та феєрверк. Gaumont витратив на цей захід від 1 до 3 мільйонів доларів, що на той час було рекордною сумою. [27] Північноамериканський реліз фільму здійснювала компанія Sony Pictures Releasing через свій лейбл Columbia Pictures. [28]

Касові збори

Фільм дебютував на першому місці у Франції, зібравши 55 мільйонів франків (10 мільйонів доларів) за перший тиждень прокату на 527 екранах та зібравши 1,81 мільйона глядачів, встановивши рекордні збори серед французьких фільмів та другий за величиною відкриття в країні після фільму «День Незалежності». Він залишався на першому місці впродовж семи тижнів.

Він також очолив прокат в Сполучених Штатах, зібравши 17 мільйонів доларів за перший вікенд, і залишався там і наступного тижня. Фільм мав касовий успіх, зібравши понад 263 мільйони доларів, що майже втричі перевищує його бюджет у 90 мільйонів доларів.

Близько 75% надходжень від «П'ятого елемента» надійшло з ринків за межами Сполучених Штатів, що зробило його дев'ятим за касовими зборами фільмом року у світі. Це був фільм з найвищими касовими зборами у Франції, зібравши 7,7 мільйона переглядів. [29] Цей рекорд тримався протягом 16 років до виходу фільму «1+1» у 2011 році. У Німеччині фільм був нагороджений премією «Золотий ліхтар» — нагородою за продаж понад трьох мільйонів квитків у прокаті.

Критика

Фільм «П’ятого елемента» отримав неоднозначні відгуки.

Кевін Томас з Los Angeles Times описав фільм як «витончену, навіть сентиментальну науково-фантастичну феєрію, за якою майже так само важко встежити, як і за торішньою «Місією нездійсненною». Він підсумував, що «П’ятий елемент » був «набагато теплішим, веселішим і може похвалитися одними з найвишуканіших, найдотепніших постановок та дизайну костюмів, які ви коли-небудь могли б побачити».[30]

В американському кіноогляді At the Movies і Роджер Еберт, і Джин Сіскель поставили фільму «великий палець вгору». У своєму окремому огляді для Chicago Sun-Times Еберт дав фільму три зірки з чотирьох, назвавши його «одним із чудових безглуздих фільмів» і зробив висновок: «Я б не пропустив цей фільм, і рекомендую його за його насиченість образами. Але при 127 хвилинах, що здається прийнятною тривалістю, він виглядає затягнутим». [31]

Фільм також зазнав критики за перебільшений стиль. Тодд Маккарті з Variety написав: «Здебільшого невдала європейська спроба створити науково-фантастичний фільм в американському стилі, «П'ятий елемент» складається з суміші елементів, які не поєднуються між собою».[32] Девід Едельштейн зі Slate сказав: «Це може бути найгірший фільм з усіх, що коли-небудь були зняті, а може й ні, але це один з найбільш незграбних». [33] Брюс Вілліс відкинув критичні відгуки про фільм, вважаючи, що вони не вплинуть на його успіх.[34]

Виконання Крісом Такером ролі Рубі Род також розділило критиків. [35] Його похвалили Los Angeles Times[36] та Time; останні назвали його «найекстремальнішим спецефектом літа». Джош Віннінг з Total Film виділив гру Такера як найгірший момент фільму, поставивши її на 20-е місце у своєму списку 2011 року «50 виступів, які зіпсували фільми». [37]

«П’ятий елемент» має рейтинг схвалення 72% на Rotten Tomatoes, заснований на 68 відгуках, із середнім балом 6,4/10. Консенсус сайту говорить: «Візуально винахідливий та радісно перебільшений, «П’ятий елемент» Люка Бессона – це фантастичний твір поп-наукової фантастики, який ніколи не сприймає себе надто серйозно». [38] На Metacritic фільм має зважений бал 52 зі 100 на основі відгуків 22 критиків, що вказує на «змішані або середні» відгуки. [39] Глядачі, опитані CinemaScore, поставили фільму середню оцінку «B» за шкалою від A+ до F. [40]

Позов про плагіат

Алехандро Ходоровський та Жан Жиро подали до суду на Бессона після виходу фільму, стверджуючи, що «П'ятий елемент» являється плагіатом на їхній комікс «Інкал». Жиро подав до суду на 13,1 мільйона євро за недобросовісну конкуренцію, 9 мільйонів євро збитків та відсотків, а також від двох до п'яти відсотків чистого операційного доходу фільму. Ходоровскі подав позов до суду на 700 000 євро. Справу було закрито у 2004 році на тій підставі, що були використані лише «крихітні фрагменти» коміксу,[41] і Жиро був найнятий Бессоном для роботи над фільмом до того, як були висунуті звинувачення. [42]

Remove ads

Цікаві факти

  • «Паразити», від яких очищують шасі корабля, зроблені у вигляді іграшок Boglin[en], що були популярні у 1980-х роках.
  • Головний протагоніст (Корбен Даллас) та його антагоніст (Емануель Зорґ) протягом картини жодного разу не зустрічаються й навіть не розмовляють один з одним.

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads