П'єр Граньє-Дефер

П'єр Жульє́н Граньє (фр. Pierre Julien Granier, більше відомий як П'єр Граньє-Дефер (фр. Pierre Granier-Deferre); нар. 22 липня 1927, Париж, Франція — пом. 16 листопада 2006, Париж, Франція) — французький кінорежисер і сценарист.

П'єр Граньє-Дефер
фр. Pierre Granier-Deferre
Ім'я при народженні	П'єр Жульєн Граньє фр. Pierre Julien Granier
Дата народження	22 липня 1927(1927-07-22)
Місце народження	Париж, Франція
Дата смерті	16 листопада 2007(2007-11-16) (80 років)
Місце смерті	Париж , Франція
Поховання	Отойd
Громадянство	Франція
Професія	кінорежисер, сценарист
Alma mater	Інститут перспективних досліджень кінематографаd
Роки активності	1962 — 2006
Діти	Célia Granier-Deferred, Denys Granier-Deferred і Christopher Granier-Deferred[1]
IMDb	ID 0335133
Нагороди та премії
приз Луї Деллюка (1981) премія «Сезар» за найкращий адаптований сценарій (1983)
Приз Луї Деллюка (1981) • Сезар (1983)
П'єр Граньє-Дефер у Вікісховищі

Біографія

П'єр Граньє-Дефер народився 22 липня 1927 року в Парижі, Франція. Починав свій шлях у кінематографі асистентом у режисерів: Дені де ла Пательєра, Жана-Поля ле Шануа, Марселя Карне, Андре Бертом'є, Жоржа Лампена та інших. Закінчив Інститут перспективних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La femis).

Дебютував у великому кіно в 1962 році фільмом «Маленький ліфтер». За часом сходження його кар'єри збіглося з розквітом французької нової хвилі, але він волів залишатися ремісником, що віддає перевагу добротним жанровим картинам. Нерідко брався за екранізації сучасних французьких письменників. Завдяки його стрічкам змогли розкритися нові грані таланту, акторів, що знімалися у нього, таких як: Жан Габен, Симона Синьйоре, Ліно Вентура, Ромі Шнайдер, Ален Делон та інших.

Фільми Граньє-Дефера користувалися постійною глядацькою увагою і супроводжувалися великим комерційним успіхом. Працював для телебачення. Завжди писав сценарії до своїх стрічок, рідко звертаючись за допомогою співавторів. Після знайомства зі сценаристом Паскалем Жарденом^[fr] протягом десятиліття, починаючи з «Таємниці ферми Мессе» (1970) і до 1980 року, коли Жарден помер, вони складали творчий тандем і були нерозлучними друзями.

Особисте життя

П'єр Граньє-Дефер був тричі одружений. На зйомках фільму «Париж у серпні» Граньє-Дефер познайомився з британською акторкою Сьюзен Гемпшир, незабаром одружився. У 1974 році вони розлучилися, коли режисер закохався в юну Ізабель де Ерррерос, що працювала на кіностудії в монтажному цеху.

Троє з чотирьох дітей Граньє-Дефера пов'язали своє життя з кінематографом: режисер Дені Граньє-Дефер^[fr], продюсер Крістоф Гранье-Дефер і акторка Селія Гранье-Дефер.

Фільмографія

Рік		Назва українською	Оригінальна назва	Режисер	Сценарист
1962		Останнє свято	Le petit garçon de l'ascenseur
1962		Маленький ліфтер	Le petit garçon de l'ascenseur
1964		Пригоди Салавена	Les aventures de Salavin
1965		Перетворення стоног	La métamorphose des cloportes
1966		Париж у серпні	Paris au mois d'août
1967		Дурень	Le grand dadais
1970		Таємниця ферми Мессе	La horse
1971		Кіт	Le chat
1971		Вдова Кудер	La veuve Couderc
1973		Син	Le fils
1973		Потяг	Le train
1974		Панівна раса	La race des 'seigneurs'
1974-1979	т/с	Незвичайні історії	Histoires insolites
1975		Клітка	La cage
1975		Прощавай, поліцейський	Adieu, poulet
1976		Жінка у вікні	Une femme à sa fenêtre
1979		Військовий лікар	Le toubib
1981		Дивна справа	Une étrange affaire
1982		Північна зірка	L'étoile du Nord
1983		Друг Венсана	L'ami de Vincent
1985		Людина з очима кольору срібла	L'homme aux yeux d'argent
1986		Приватні уроки	Cours privé
1987		Топитися заборонено	Noyade interdite
1988		Колір вітру	La couleur du vent
1990		Австрійка	L'Autrichienne
1991-2005	т/с	Мегре	Maigret
1992		Голос	La voix
1992		Архіпелаг	Archipel
1995		Маленький хлопчик	Le petit garçon
1996	т/ф	Останнє свято	La dernière fête
2006		Літній пасажир	Le passager de l'été

Визнання

Нагороди та номінації П'єра Граньє-Дефера[2][3]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1971	Золотий ведмідь	Кіт	Номінація
1982		Дивна справа	Номінація
	Приз Отто Дібеліуса		Перемога
Приз Луї Деллюка
1981	Найкращий фільм	Дивна справа	Перемога
Премія «Сезар»
1982	Найкращий режисер	Дивна справа	Номінація
	Найкращий оригінальний або адаптований сценарій		Номінація
1983	Найкращий адаптований сценарій	Північна зірка	Перемога