Ракове (Хмельницький)

Ра́кове — мікрорайон у східній частині міста Хмельницького.

Ракове Хмельницький
Ракове Дворик у Раковому
Загальна інформація
49°23′44″ пн. ш. 27°4′5″ сх. д.
Країна	Україна
Адмінодиниця	Хмельницький
Населення	близько 17 тисяч мешканців (станом на 2011 рік)
Поштовий індекс	29006, 29010
Головні вулиці	вул. Чорновола, вул. Пілотська, вул. Довженка, вул. Героїв АТО
Карта

Історія

До Української революції

В кінці XVIII століття на місці сучасного мікрорайону на березі річки Кудрянки було урочище Ракове. Ймовірно, поява цього топоніму пов'язана з великою кількістю раків у водах Кудрянки.

У 1795 році Проскурову був наданий статус повітового міста та урочище Ракове ввійшло до складу міських земель. На річці Кудрянці Проскурівським городовим магістратом будується гребля та млин, який отримав відповідну назву — Раковий млин. Тоді ж біля млина виникає невеликий хутір, перші письмові згадки про який датовані 1812 роком, коли Проскурівський магістрат дав поміщику села Книжківці Матвію Журовському дозвіл на будівництво в своєму маєтку водяного млина на Кудрянці за умови, що це не призведе до підтоплення міських луків і Ракового млина.

До обов'язків мешканців хутору, серед іншого, входило підтримання в порядку греблі та шлюзу через Кудрянку. Це було пов'язано з тим, що греблею йшла важлива для Подільської губернії поштова дорога на Летичів.

Крім того, на Раковому хуторі була невелика корчма та гуральня.

У 1870 році північною околицею Ракового пролягла залізнична лінія Жмеринка — Волочиськ. На 94 версті лінії була побудована казарма для шляхових обхідників. З часом хутір розрісся і, починаючи з 1880-х років став іменуватися передмістям Ракове та займав територію вздовж Кудрянки в межах сучасних вулиць Гальчевського — Східної.

На початку XX століття коли в Проскурові з'явилося кілька потужних парових млинів, Раковий водяний млин не витримав конкуренції та припинив свою роботу. В перші роки більшовицької влади був повністю розібраний.

Раківське військове містечко

В середині 1930-х років Проскурів мав важливе стратегічне значення та досить потужний гарнізон. Внаслідок цього на східних околицях міста було вирішено побудувати військове містечко для військ табірного збору. У 1936–1938 роках на вільній землі за річкою Кудрянкою було побудовано п'ять чотириповерхових будинків для офіцерів та триповерхові казарми, будівлю штабу та їдальню. Південніше від казарм спорудили бокси для техніки і стайні, на схід — організували полігон.

Концтабір шталаґ-355

Докладніше: Шталаг 355

Вулиця Майборського

22 червня 1941 року розпочалась німецько-радянська війна, а вже 8 липня у Проскурів увійшли підрозділи вермахту. 20 серпня на території військового містечка в Раковому організовано табір особливого режиму для військовополонених (шталаґ-355), в якому за роки війни замордовано до 60 тисяч людей.

Після війни на місці братських могил відкрито меморіал.

Повоєнна історія військового містечка

Упродовж 1945–1968 років Ракове було місцем дислокації 31-ї танкової Вісленської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії.

У серпні 1968 року танкова дивізія введена у Чехословаччину (Операція «Дунай») задля придушення Празької весни і перебувала там до лютого 1990 року.

Будинки колишньої КЕЧ на вулиці Ракетників

У Ракове в 1960-х роках передислоковано підрозділи 19-ї Запорізької Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії Ракетних військ стратегічного призначення (в тому числі штаб).

У 1960–1970-х роках 19-та ракетна дивізія отримала остаточну структуру: 9 ракетних полків (у полку — шахтний командний пункт і 10 шахтних пускових установок). На озброєнні полку перебували 10 міжконтинентальних ракет УР-100Н^[1].

16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Ліквідація ракетного озброєння у Хмельницькому проходила поетапно — до 1996 року знято всі ядерні боєголовки, до 1998 року — знищено шахтні пускові установки, а територію бойових позицій рекультивовано. 30 листопада 1999 року 19-ту ракетну дивізію розформовано. На її базі було створено 1-шу ракетну дивізію Сухопутних військ ЗС України.

Персоналії

• Андранік Алексанян — співак.
• Бойко Олександр Олександрович (1981—2017) — полковник НГУ, заступник командира Загону «Вега-Захід», учасник російсько-української війни.
• Мельник Іван Олександрович (1994—2017) — військовий Збройних сил України, учасник війни на сході України.

Соціальна і транспортна інфраструктури мікрорайону

СЗОШ № 12

До навчальних закладів мікрорайону відносяться НВК № 9 (вул. Чорновола, 155), СЗОШ № 12 (вул. Довженка, 6), Хмельницька санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 2 (вул. Чорновола, 180)^[2] , дитячі садочки: № 11, № 23 «Вогник», № 34 «Тополька», № 50 «Лелеченька» та № 52 «Золотий півник»^[3], а також Хмельницький професійний торгово-кулінарний ліцей (вул. Чорновола, 159)^[4].

На вулиці Майборського розташована поліклініка № 3.

У мікрорайоні діють бібліотека-філія № 13 та бібліотека-філія для дітей № 14 Хмельницької міської ЦБС, а також 15-й гарнізонний Будинок офіцерів Сухопутних військ Збройних сил України.

У Раковому знаходиться храм на честь Святих Новомучеників^[5].

Головною транспортною артерією Ракового є вулиця Чорновола. Громадський транспорт в мікрорайоні представлений тролейбусами № 3, 7, 7А, 9, автобусами № 11, 51, 51А та маршрутними таксі № 2, 18, 19, 23, 24, 24А, 25, 25А, 32, 36, 52^[6].

У межах мікрорайону функціонує залізничний зупинний пункт Ракове.

Галерея

• 
  Житлові будинки колишнього військового містечка
• 
  Вулиця Народної Волі, мікрорайон Ракове-2
• 
  Вулиця Гарнізонна