Рак сечового міхура

Рак сечового міхура — це будь-який з кількох типів раку, що виникає в тканинах сечового міхура^[1]. Симптоми включають кров у сечі, біль під час сечовипускання та біль у попереку^[1]. Це виникає, коли епітеліальні клітини, що вистилають сечовий міхур, стають злоякісними^[7].

Рак сечового міхура
Перехідно-клітинний рак сечового міхура. Біле в сечовому міхурі є контрастним. Перехідно-клітинний рак сечового міхура. Біле в сечовому міхурі є контрастним.
Спеціальність	Урологія, онкологія
Симптоми	Кров у сечі, біль при сечовипусканні[1]
Типи	Перехідно-клітинні карциноми, плоскоклітинної карциноми, аденокарциноми[1]
Фактори ризику	Куріння, сімейний анамнез, попередня променева терапія, часті інфекції сечового міхура, певні хімічні речовини[1]
Метод діагностики	Цистоскопія з біопсією тканин[1] Лікування Хірургія, променева терапія, хіміотерапія, імунотерапія[1]
Лікування	Хірургія, променева терапія, хіміотерапія, гормональна терапія, таргетна терапія
Препарати	карбоплатин[2][3], етопозид[2], цисплатин[2][3], thiotepad[2], valrubicind[2], mitomycind[2][3], доксорубіцин[2], Пембролізумаб[3], Ніволумаб[3], docetaxel trihydrated[3], бевацизумаб[3], гемцитабін[3] і цисплатин[4]
Прогнози	П'ятирічна виживаність ~77% (США)[5]
Частота	549 000 нових випадків (2018)[6] віковий ризик від 65 до 84 років[5]
Смерті	200 000 (2018)[6]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	2C94
OMIM	109800
DiseasesDB	1427
Urinary bladder cancer у Вікісховищі

Фактори ризику раку сечового міхура включають куріння, сімейний анамнез, попередню променеву терапію, часті інфекції сечового міхура та вплив певних хімічних речовин^[1]. Найпоширенішим типом є перехідно-клітинна карцинома^[1]. Інші типи включають плоскоклітинний рак і аденокарциному^[1]. Діагноз зазвичай ставлять за допомогою цистоскопії з біопсією тканин^[8]. Стадію раку визначають за допомогою трансуретральної резекції та медичної візуалізації^[1][9][10].

Лікування залежить від стадії раку^[1]. Це може включати деяку комбінацію хірургічного втручання, променевої терапії, хіміотерапії або імунотерапії^[1]. Хірургічні варіанти можуть включати трансуретральну резекцію, часткове або повне видалення сечового міхура або відведення сечі^[1]. Типова п’ятирічна виживаність у Сполучених Штатах становить 77%, в Канаді – 75%, а в Європі – 68%^[5][11][12].

Станом на 2018 рік рак сечового міхура вразив близько 1,6 мільйона людей у ​​всьому світі з 549 000 нових випадків і 200 000 смертей^[6]. Вік початку захворювання найчастіше становить від 65 до 84 років^[5]. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки^[5]. У 2018 році найвищий рівень раку сечового міхура спостерігався в Південній і Західній Європі, за якою слідує Північна Америка з показниками 15, 13 і 12 випадків на 100 000 осіб^[6]. Найвищий рівень смертності від раку сечового міхура спостерігався в Північній Африці та Західній Азії, за якими слідує Південна Європа^[6].

Ознаки та симптоми

Локалізація раку сечового міхура

Для раку сечового міхура характерно наявність крові в сечі, яку можна побачити або виявити лише під мікроскопом. Кров у сечі є найпоширенішим симптомом раку сечового міхура, і він безболісний. Видима кров у сечі може бути лише короткочасною, і може знадобитися аналіз сечі, щоб підтвердити наявність невидимої крові. Від 80 до 90% людей з раком сечового міхура спочатку мали видиму кров^[13]. Кров у сечі також може бути спричинена іншими захворюваннями, такими як камені в сечовому міхурі або сечоводі, інфекцією, захворюваннями нирок, раком нирок або судинними вадами розвитку, хоча ці захворювання (за винятком раку нирок) зазвичай є болісними.

Інші можливі симптоми включають біль під час сечовипускання, часте сечовипускання або відчуття потреби сечовипускання без можливості цього зробити. Ці ознаки та симптоми не є специфічними для раку сечового міхура, а також можуть бути викликані нераковими захворюваннями, включаючи інфекції простати, гіперактивний сечовий міхур або цистит. Деякі рідкісні форми раку сечового міхура, такі як урахальна аденокарцинома, виробляють муцин, який потім виділяється з сечею, що робить її густою^[14].

Люди з пізньою стадією захворювання можуть відчувати біль у тазу або кістках, набряки нижніх кінцівок або болі^[15]. Рідко під час фізичного огляду можна виявити пальпаторну пухлину^[16].