Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Референдуми щодо незалежності Каталонії (2009—2010)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Рефере́ндуми що́до незале́жності Автоно́мної о́бласті Катало́нія — серія консультативних неофіційних місцевих референдумів у 2009 та 2010 р.р., на які виносилось питання щодо утворення незалежної від Іспанії Каталонії.
- Див. також: Референдум щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун.
- Див. також: Референдум щодо незалежності Каталонії 2017.
Перший референдум («Референдум 13-S») відбувся 13 вересня 2009-го у муніципалітеті Ареньш-да-Мун, кумарка (район) Марезма Автономної області Каталонія. Друга хвиля («Референдум 13-D») розпочалася 12 грудня 2009 р. (було проведене голосування у одному з найменших муніципалітетів Каталонії Сан-Жаума-да-Фрунтанья) та продовжилася наступного дня, 13 грудня 2009 р., у 166 муніципалітетах по всій автономії.
Третя («Референдум 28-F») та четверта («Референдум 25-A») хвилі голосування заплановані на 28 лютого 2010 р. (зокрема муніципалітети Алп, Бреза, Усталрік, Бідрерас, Паламос, Лінас-дал-Бальєс, Калдас-да-Монбуї, Сан-Фаліу-да-Кузінас, Сан-Кірза-дал-Бальєс, Бегас, Мулінс-да-Рей, Монблан, Ал-Бандрель та Аґрамун) та 25 квітня 2010 р. (зокрема у середніх та великих містах Балаге, Сал, Сарріа-да-Те, Жироні, Сабаделі, Манрезі, Ла-Сеу-д'Уржель та, можливо, у столиці Каталонії Барселоні). В муніципалітеті Аспаррагера голосування пройде 24 квітня 2010 р.[1]
У другій хвилі референдумів за попередніми підрахунками взяло участь 200 тис. осіб, що становить приблизно 30 % від чисельності виборців.
Однією з особливостей референдумів став дозвіл голосувати іммігрантам, негромадянам Іспанії, що постійно проживають на території Каталонії. Цей дозвіл було позитивно оцінено громадами іммігрантів, які у своїх відозвах відзначили високий ступінь інтеграції іноземців у каталонське суспільство.
Remove ads
Контекст
Однією з найголовніших причин проведення референдумів стало зволікання з остаточним підтвердженням Статуту Автономної області Каталонія від 2006-го, який визначав нові автономні повноваження області, вкл. визначення каталонців як окремої нації, Конституційним судом Іспанії.
Після затвердження тексту Статуту парламентами Каталонії та Іспанії на вимогу опозиційної Народної партії Іспанії Конституційним судом країни текст Статуту було взято до вивчення та ухвалення остаточного рішення. Розгляд продовжується вже три роки, що викликає дедалі зростаюче незадоволення в каталонському суспільстві.
Remove ads
Юридичні аспекти референдумів в Іспанії
Стаття 92 іспанської конституції 1978 року визначає консультативний референдум «політичним рішенням особливої ваги». Рішення про його проведення ухвалюється центральним урядом та Конгресом депутатів (нижньою палатою парламенту Іспанії — Генеральними кортесами).
Стаття 2 конституції говорить про «нерозривну єдність іспанської нації, соборну та неподільну батьківщину для всіх іспанців». Це означає, що незалежність будь-якої автономної області повинна бути відображена як зміна у конституції Іспанії. Відповідно до статті 168 такі конституційні зміни вимагають :
- голосування двома третинами Генеральних кортесів,
- розпуску нижньої палати парламенту Іспанії,
- повторних виборів та підтвердження попереднього рішення двома третинами депутатів нового складу Генеральних кортесів,
- позитивного рішення всенародного референдуму.
Remove ads
Консультативний референдум 13 вересня 2009 р
Узагальнити
Перспектива
Перший в історії каталонських країн[2][3] місцевий референдум щодо незалежності Автономної області Каталонія (Іспанія) було проведено 13 вересня 2009 р. (саме тому часто вживається скорочена назва «Референдум 13-S») року в містечку Ареньш-да-Мун, яке розташоване у кумарці Марезма, Автономна область Каталонія.
У консультативному референдумі брали участь лише мешканці муніципалітету. Запитання, на яке давалася відповідь, було сформульовано таким чином:
 |
«Чи погоджуєтеся Ви з тим, щоб Каталонія стала правовою, незалежною, демократичною та соціально-орієнтованою державою, яка входила б до Європейського Союзу ?[4]» |  |
Ініціатором проведення консультативного референдуму став «Рух муніципалітету Ареньш-да-Мун за самовизначення» (кат. Moviment Arenyenc per a l'Autodeterminació або скорочено MAPA).
У першому референдумі взяло участь 41 % зареєстрованих виборців, з яких 96,2 % підтримали створення незалежної каталонської держави. Результати голосування подано нижче.
Реакція громадськості на референдум в Ареньш-да-Муні
Узагальнити
Перспектива
У Каталонії
- Республіканська лівиця Каталонії заявила про те, що буде ініціювати такого роду референдуми на території інших муніципалітетів[5].
- «Конвергенція та Єднання» заявила, що не ініціюватиме таких референдумів, але братиме до уваги їхні результати. Окремі представники цієї партії заявили про те, що ініціювання таких референдумів необхідно[6][7]. =
- Партія «Ініціатива за Каталонію — Зелені» зайняла позицію, схожу на рішення «Конвергенції та Єднання».
- Соціалістична партія Каталонії зазначила, що цей та подібні референдуми ускладнять захист чинного Статуту Каталонії, його будуть намагатися піддати ревізії[8][9].
- Міністр оборони Іспанії Карме Чакон (ісп. Carme Chacón), говорячи про референдум, порівняла борців за незалежність Каталонії з фашистами, що викликало обурення «Республіканської лівиці Каталонії»[10].
- Народна партія заявила, що «Ареньш-да-Мун не являє собою справжню Каталонію»[11].
- Голова партія «Громадяни — Громадянська партія» Албер Рібера заявив, що «референдум є наругою над усіма правилами демократії»[12].
- Паскуал Марагаль, колишній президент Жанаралітату Каталонії, охарактеризував референдум як «свято [каталонських] націоналістів»[13].
- На 3 жовтня 2009 р. під егідою громадського руху «Вирішуймо!» (кат. Decidim!) призначено зустріч мерів міст Автономної області Каталонія. З 940 муніципалітетів, представники 195 вже підписали маніфест, щонайменше 60 хочуть провести такий референдум у найближчому майбутньому[14].
- 17 вересня рішення щодо проведення референдуму у найближчому майбутньому ухвалено мерією Берги".[15].
Голова аргентинського земляцтва у Каталонії Дієго Аркос підтримав референдуми з самовизначення, оскільки «Королівство Іспанія зі своїми імміграційними законами» дискримінує іноземців, що постійно проживають на території Іспанії, та змушує їх підтримувати незалежність Каталонії. Було заявлено, що підтримуватимуться й інші ініціативи, оскільки «ми хочемо бути громадянами Каталонії», було зазначено, що аргентинці приїхали «з республіки, яка досягла незалежності від Іспанії» і що «аргентинці [пам'ятають про це] на генетичному рівні»".[16].
В Іспанії
Прем'єр-міністр Сапатеро не дав чіткої характеристики референдуму. Тодішній лідер опозиції Маріано Рахой (ісп. Mariano Rajoy) закликав ухвалити рішучі заходи у відповідь на референдум.[17].
Віце-секретар по комунікації Народної партії Гонсалес Понс (ісп. González Pons) зазначив, що центральний уряд не захищає тих каталонців, які «не є націоналістами та каталаністами».[18].
Есперанса Агірре (ісп. Esperanza Aguirre), президент Автономної області Мадрид, назвала референдум «слабоумством» та «божевіллям», пояснивши це тим, що 96 % «за» нагадує результати виборів у тоталітарних країнах[19].
Баскська націоналістична партія висловила зацікавленість у референдумі, а також у тому, щоб провести такі заходи у Країні Басків[20][21].
Remove ads
Консультативні референдуми 12 та 13 грудня 2009 р
Узагальнити
Перспектива
Однією зі змін під час другої хвилі референдумів стала зміна ставлення Генеральної державної адвокатури Іспанії до можливості виділення приміщень мерій для проведень референдумів (було зроблено оцінку таких рішень у трьох муніципалітетах — Сан-Пера-да-Туральо, Тіана та Сан-Жаума-да-Фрунтанья). Під час референдуму в Ареньш-да-Мун політичну підтримку мерії муніципалітету було скасовано, а також було заборонено використовувати приміщення мерії для організації голосування.
Однією з найвідоміших осіб, що взяла участь в агітації за проведення референдуму, став Жуан Лапорта, діючий президент футбольного клубу «Барселона» (він, зокрема, взяв участь в агітаційній кампанії «Узона вирішує!» (кат. Osona decideix![22]) у місті Бік 11 грудня 2009 р.[23]).
Агітаційна кампанія другої хвилі референдуму розпочалася 27 листопада презентацією в Перпіньяні[24]. 29 листопада така презентація пройшла в барселонському «Форумі» в присутності 3.500 осіб.
Декілька політичних партій вирішили підтримати референдум (зокрема «Республіканська лівиця Каталонії» та «Конвергенція та Єднання»). Партія «Громадяни — Громадянська партія», як і у випадку з референдумом в Ареньш-да-Мун, виступила проти: вона намагалася влаштувати демонстрацію в Барселоні 13 грудня, однак її проведення не було дозволене урядом Каталонії.
Друга хвиля референдуму пройшла у 167 муніципалітетах, розташованих у 29 кумарках. У цих муніципалітетах проживає 700.024 виборці. Проведення референдуму забезпечили 15 тис. волонтерів.
Організатори референдумів
Координацію проведення референдумів взяли на себе не політичні партії, а громадські загальнонаціональні та місцеві організації та окремі відомі особистості.
Найбільшими залученими до цього організаціями стали :
- Платформа за право вибору (кат. Plataforma pel Dret de Decidir)
- Платформа Суверенність і Прогрес (кат. Plataforma Sobirania i Progrés)
- Каталонія — Вільна держава (кат. Catalunya Estat Lliure)
- Ініціатива «Десять тисяч»
- Вирішуймо! (кат. Decidim!)
- Суверенність та Право (кат. Sobirania i Justícia)
Члени цих організацій беруть участь у «Координаційній раді щодо консультативних референдумів з незалежності Каталонії» (кат. Coordinadora per la Consulta sobre la Independència).
Результати голосування по кожному муніципалітету
Remove ads
Посилання
- Відеосюжет про другу хвилю референдуму на сайті «ТСН», канал «1+1»[недоступне посилання з липня 2019]. (укр.)
- Координування консультативних референдумів щодо незалежності Каталонії. (кат.)
- «Я хочу проголосувати», інформаційний портал про референдуми щодо незалежності Каталонії. (кат.)
- «Каталонія вирішує», все про референдуми щодо незалежності Каталонії. (кат.)
- Референдуми про незалежність, інформація на сайті «Directe!cat» щодо референдумів про незалежність. Також мапа каталанських країн з позначенням муніципалітетів у Каталонії та на Балеарських островах, які беруть участь у хвилі референдумів або висловились за проведення таких опитувань у майбутньому. (кат.)
- Референдуми про незалежність, підбірка статей видання «l'Avui» щодо референдумів. (кат.)
- «13-D»: усе про референдуми щодо незалежності, підбірка статей видання «El Punt» щодо референдумів про незалежність. (кат.)
- Референдуми про незалежність, підбірка статей «Singular Digital» щодо референдумів про незалежність. (кат.)
- Референдуми — від кумарки до кумарки, інформація сайту «Llibertat.cat» з оновлюваною інформацією щодо організації референдумів. (кат.)
- «Catalunya Decideix» — «Каталонія вирішує», інформація сайту «Crònica». (кат.)
- Організаційний комітет з організації референдуму щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун. (кат.)
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads