Решетилівське килимарство

Решетилівське килимарство — килими з рослинним орнаментом, виконані вручну різнокольоровою шерстю чи шовком, традиційне ремесло для селища Решетилівка Полтавської області. На килимах зображають квіти, дерева, птахів, букетів квітів, зображення птаха-пелікана. Пишна орнаментація рослинних і анімалістичних форм переважала в так званих панських килимах. З 2018 року — у переліку нематеріальної культурної спадщини України^[1].

Решетилівське килимарство
Адміністративна одиниця	Решетилівський район
Країна походження	Україна
Статус нематеріальної культурної спадщини	Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України[d]
Решетилівське килимарство у Вікісховищі

Килим «Родинне гніздо», 2013 рік

Технологія

Спочатку художник створює ескіз гобелена. Потім його збільшує до потрібних розмірів, створюючи художній рисунок. За ним і виготовляється виріб. Професійний майстер за восьмигодинний робочий день виготовляє десь 8-10 сантиметрів гобеленового полотна. Сировиною слугує вовна, льон та коноплі^[2]. Колись у Решетилівці розводили овець, з яких отримували високоякісну пряжу для килимів, порода не зберіглася. Сучасні килими виготовляються з імпортної пряжі^[3].

Школа та фабрика

У 1905 році в Решетилівц із ініціативи Полтавського губернського земства було засновано майстерню-школу як Решетилівський ткацький навчально-показовий пункт для виготовлення килимів. У 1922 році на її базі створено артіль художніх виробів. Згодом на базі артілі відкрили фабрику художніх виробів імені Клари Цеткін, що працювала до 2003 року. У 1970-х роках на фабриці працювали понад 450 майстрів-килимарів.У цехах виготовляли гобелени на замовлення, килими з рослинним і геометричним орнаментом, покривала, доріжки. На базі фабрики діяло Решетилівське професійно-технічне училище,  2002 року реорганізоване в Решетилівський художній професійний ліцей^[4].

Після закриття фабрики у Решетилівці відроджувати традицію намагаються у майстерні художніх промислів «Соломія», Решетилівському художньому училищі та домашній майстерні родини Пілюгіних^[3].

Майстри

• Коляка Раїса Іванівна
• Бебко Антоніна Федорівна
• Михайло Марія Павлівна
• Товстуха Леонід Самійлович
• Дмитренко Наталія Євгенівна
• Пілюгіна Ольга Євгеніївна
• Шевчук Петро Петрович
• Бабенко Надія Несторівна

Міжнародне визнання

Килимові вироби демонструвалися на виставках у Парижі (1925 р.) та Лейпцигу (1928 р.).

9-хвилинний документальний фільм «Решетилівські килими» 1977 року отримав Диплом Міжнародної виставки українського мистецтва в Лос-Анжелесі (1978).

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Решетилівське килимарство

Решетилівське килимарство (срібна монета)

• Решетилівське килимарство (монета)
• Решетилівська вишивка