Росаріо Кастельянос

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Росаріо (значення).

Роса́ріо Кастелья́нос Фіґероа (Rosario Castellanos Figueroa, Іспанська вимова: [roˈsaɾjo kasteˈʝanos]; 25 травня 1925, Мехіко, Мексика — 7 серпня 1974, Тель-Авів, Ізраїль) — мексиканська феміністська поетеса, та авторка. Разом із іншими представниками Покоління 1950^[en] (поети, котрі писали після закінчення Другої світової, під впливом Сесара Вальєхо та інших) є однією із найвизначніших представників мексиканської літератури ХХ століття. Яскраво розкривала проблеми культурної та статевої дискримінації, її роботи вплинули на теорію фемінізму та культурологію. Хоча поетеса померла молодою, вона відкрила жінкам шлях до мексиканської літератури й лишила досі актуальний літературний спадок.

Росаріо Кастельянос
Народилася	25 травня 1925(1925-05-25)[1][2][…]  Мехіко, Мексика
Померла	7 серпня 1974(1974-08-07)[1][2][…] (49 років)  Тель-Авів, Ізраїль  ·удар електричним струмомd
Поховання	Panteón de Doloresd[3]
Країна	Мексика
Діяльність	поетеса, дипломат, письменниця, сценаристка, викладачка університету, драматургиня, журналістка, літературознавиця
Сфера роботи	поезія і літературна критика
Alma mater	Faculty of Philosophy and Letters, UNAMd
Заклад	Національний автономний університет Мексики
Знання мов	іспанська[4]
Magnum opus	The Nine Guardiansd, The Book of Lamentationsd, City of Kingsd, Rito de iniciaciónd і El eterno femeninod
У шлюбі з	Ricardo Guerra Tejadad[5]
Нагороди	премія Хав'єра Вільяуррутіїd (1960) Legión del Libro Prized
Росаріо Кастельянос у Вікісховищі

Біографія

Народилася у місті Мехіко, зростала у Комітані біля батьківської ферми у південному федеральному окрузі Чіапас. Була неговіркою, переймалася тяжким становищем народу майя, представники якого працювали на фермі її родини. За власними словами, почала віддалятися від родини після того, як віщунка напророкувала смерть одному з двох дітей, а мати скрикнула: «Хоч би помер не хлопчик!».

Це надало їй сил для успіху в спорті й літературі. Фігероа, відома також як «залякувачка», була завзятою гравчинею у теніс та інколи в гольф. Багато її поезій містять згадки про гольф та теніс.

Матеріальний стан родини повністю змінився після того, як президент Ласаро Карденас ухвалив земельну реформу та політику звільнення селян, що позбавило родину більшості земельних наділів. У 15 років Фігероа із батьками переїжджає до Мехіко. За рік її батьки помирають, і їй доводиться влаштовувати життя самотужки.

Долучилася до кола мексиканської та центральноамериканської інтелігенції, багато читала, почала писати. Вивчала філософію та літературу в UNAM (Національний автономний університет Мексики), де згодом викладала, а також долучилася до Національного інституту корінних народів^[en], де писала сценарії для лялькових вистав, котрі грали у бідних регіонах задля пропаганди грамоти. Цікаво, що інститут було засновано президентом Карденасом, котрий позбавив її родину землі. Також була авторкою щотижневої колонки у газеті Excélsior^[en].

На додачу до літературної роботи, Кастельянос обіймала кілька державних посад. Як відзнаку за вклад у мексиканську літературу, 1971 року призначена посолкою до Ізраїлю.

7 серпня 1974 року Кастельянос померла у місті Тель-Авів від випадкового ураження електричним струмом від несправної настільної лампи. Згідно зі звітом, вона випадково торкнулася настільної лампи вдома у Герцлії. Її негайно було доставлено до Шпиталю Мейєр біля Кфар Саба, де за годину вона померла. Попереднє розслідування показало, що дроти лампи були неправильно або недостатньо ізольовані. Мексиканська письменниця Марта Серда, наприклад, писала журналістці Люсині Катман, «Я вважаю, що вона вчинила самогубство, бо від певного часу вона почувалася наче мертва».^[6] Втім, підтверджуючі факти відсутні.

Робота й літературний вплив

Надгробок на могилі Росаріо Кастельянос

Кастельянос захоплювалася такими письменницями, як Габріела Містраль, Емілі Дікінсон, Симона де Бовуар, Вірджинія Вулф, а також Сімона Вейль.^[7] Вірш Кастельяно «Валіум 10», складений у формі сповіді, і є визначним феміністичним твором, котрий порівнюють із «Татом» Сильвії Плат.

Парк у місті Мехіко, розташований у районі (Delegación) Куахімальпа де Морелос^[en], названий на її честь.

Вибрана бібліографія

• Balún-Canán Fondo de Cultura Economica, 1957; 2007, ISBN 9789681683030
• Poemas (1953—1955), Colección Metáfora, 1957
• Ciudad Real: Cuentos, 1960; Penguin Random House Grupo Editorial México, 2007, ISBN 9786071108654
• Oficio de tinieblas 1962; 2013, Grupo Planeta — México, ISBN 978-607-07-1659-1
• Álbum de familia (1971)
• Poesía no eres tú; Obra poética: 1948—1971 1972; Fondo de Cultura Economica, 2004, ISBN 9789681671174
• Mujer que sabe latín . . . 1973; Fondo de Cultura Economica, 2003, ISBN 9789681671167
• El eterno femenino: Farsa 1973; Fondo de Cultura Economica, 2012, ISBN 9786071610829
• Bella dama sin piedad y otros poemas, Fondo de Cultura Económica, 1984, ISBN 9789681617332
• Los convidados de agosto. Ediciones Era. 1964. ISBN 978-968-411-203-2.
• Declaración de fe Penguin Random House Grupo Editorial México, 2012, ISBN 9786071119339
• La muerte del tigre SEP, 198?
• Cartas a Ricardo (1994)
• Rito de iniciación 1996; 2012, Penguin Random House Grupo Editorial México, ISBN 978-607-11-1935-3
• Sobre cultura femenina. Fondo de Cultura Económica. 2005. ISBN 978-968-16-7465-6.