Рубаняк Оксана Володимирівна

Окса́на Володи́мирівна Рубаня́к (позивний «Ксена»; нар. 28 січня 2003, с. Грамотне, Івано-Франківська область) — українська поетеса, письменниця, громадський активіст, військовослужбовиця (лейтенант^[2]), командирка роти Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. У 2024 та 2025 роках потрапила до рейтингу «УП 100. Сила жінок» за версією Української правди^[3][4]. У вересні 2024 року увійшла до рейтингу «30 до 30: майбутні лідери» від «Forbes»^[2][5]. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2025).

Оксана Рубаняк Оксана Володимирівна Рубаняк
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	28 січня 2003(2003-01-28) (22 роки) Грамотне, Верховинський район, Івано-Франківська область, Україна
Національність	українка
Alma Mater	Івано-Франківський фаховий коледж ПДУd, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника і Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Псевдо	«Ксена»[1]
Військова служба
Роки служби	2022 — т. ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	72 ОМБр  153 ОМБр  91 ОПТБ  67 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Почесний нагрудний знак «Золотий хрест» Відзнака Президента України «За оборону України» Медаль «За жертовність і любов до України» Премія імені Богдана Хмельницького Премія імені Марійки Підгірянки

Життєпис

Оксана Рубаняк народилася 28 січня 2003 року в селі Грамотному, нині Білоберізької громади Верховинського району Івано-Франківської области України^[1][6].

Закінчила Івано-Франківський коледж Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2022, з відзнакою^[7], спеціальність — вчителька початкових класів)^[8], військову кафедру ПНУ (2023), Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова (заочно)^[1].

Від 2022 року навчається на спеціальності «Публічне управління та адміністрування» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ^[9].

Працювала залученим спеціалістом відділу молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міської ради^[1][10]. Була організаторкою змагань з MMA серед військовослужбовців^[11][12].

24 лютого 2022 року вступила до лав Добровольчого формування Івано-Франківської територіальної громади № 3, а потім — Збройних сил України. Півтора роки була єдиною жінкою серед військовослужбовців кулеметного взводу 72-ї окремої механізованої бригади^{[1][13][14][15]}. Виконувала бойові завдання на Вуглегірській ТЕС, у Зайцевому, також на Бахмутському, Мар'їнському та Вугледарському напрямках^[15]. Цього ж року потрапила на поштову картку Укрпошти «Сухопутні війська ЗСУ»^[16].

У березні 2023 року зазнала важкого поранення у Вугледарі. Наприкінці червня того ж року повернулася на фронт^[12][17].

З листопада 2023 до грудня 2024 — командирка взводу безпілотних авіаційних комплексів Збройних сил України^[15][18]. У березні 2024 року фотографія Оксани з'явилася на обкладинці «Vogue Ukraine»^[19].

З грудня 2024 — командирка роти ударних безпілотних авіаційних комплексів Збройних сил України.

Особисте життя

Була заручена із Максимом Ємцем («Єнот»), українським військовим, підполковником, старшим офіцером підрозділу спеціального призначення ГУР МО.

Наречений загинув 4 лютого 2025 під час виконання бойових завдань на Покровському напрямку Донецької області^[20].

Творчість

Авторка поетичних збірок «Орнаменти долі» (2020)^[1][21], «Назустріч смерті» (2022)^[22][15], «Дорога життя» (2024)^[23][24], «Народжені у волі не бояться смерті» (2025, із серії «100 поезій. сучасність» видавництва «Фоліо»)^[25].

Співавторка книг «Стежки війни, стежки любові» (2024)^[26], «Метаромантика» (2025)^[27].

Нагороди

Військові

• орден «За мужність» III ступеня (8 березня 2025) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[28];
• медаль «За жертовність і любов до України» (1 вересня 2022)^{[джерело?]};
• іменний годинник від міського голови Івано-Франківська (25 листопада 2023)^{[джерело?]};
• нагрудний знак «Честь і слава» (6 грудня 2022)^{[джерело?]};
• відзнака міського голови м. Івано-Франківська «За честь і звитягу» (29 березня 2023)^[29];
• відзнака Президента України «За оборону України» (2023)^[30];
• нагрудний знак РНБО «Захиснику України» (лютий 2024)^[31];
• почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» (2024)^[32].

Творчі

• премія імені Марійки Підгірянки в номінації «Література» (2024)^[2];
• премія імені Богдана Хмельницького в номінації «Літературні твори військової тематики» (2024) — за збірки поезій «Дорога життя» та «Назустріч Смерті»^[33];
• обласна премія імені Марка Боєслава в номінації «Поезія авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, — у вільних жанрах» (2025) — за збірку «Дорога життя»^[34];
• переможець конкурсу «Щоденник війни» у номінації «Герої не вмирають» (вересень 2025)^[35];
• лауреат літературної премії «Привітання життя» імені Богдана Ігоря Антонича — за збірку «Народжені у волі не бояться смерті» (2025)^[36].

Суспільно-громадські

• стипендіатка президента України (23 вересня 2020)^[37], голів Івано-Франківської ОДА та Івано-Франківської обласної ради (29 вересня 2020)^[38], Фундації Лозинських (2023)^[39];
• подяка міського голови Івано-Франківська (17 листопада 2021)^[40];
• почесна нагорода міста Івано-Франківська «Людина року 2023»^{[джерело?]};
• премія Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України за 2023 рік^[41][42];
• міжнародна премія «Голос Миру через цінності та Об'єднання» в номінації «Жінка захисниця» (2024) — за вагомий внесок в захист України, її розбудову та розвиток^{[джерело?]};