Сальдо Володимир Васильович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сальдо.

Володимир Васильович Сальдо (нар. 12 червня 1956, Жовтневе, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР) — український та російський політик, проросійський колаборант. Депутат Херсонської міської ради (2015—2022), міський голова Херсона (2015—2022), народний депутат України (2012—2014). Під час перебування у Верховній Раді України був головою парламентського комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.

Володимир Васильович Сальдо
рос. Владимир Васильевич Сальдо
Володимир Васильович Сальдо
колишній міський голова Херсона
2002 — 2012
Попередник	Ординський Микола Миколайович
Наступник	Бережна Зоя Яківна (в. о.)
2014 — 2015
Попередник	Бережна Зоя Яківна (в. о.)
Наступник	Миколаєнко Володимир Васильович (в. о.)
Народився	12 червня 1956(1956-06-12) (69 років) Жовтневе, Миколаївська область
Відомий як	колаборант, місцевий політик, економіст, губернатор, мер міста, політик
Громадянство	Україна →  Росія
Alma mater	Криворізький національний університет (1978)
Політична партія	Блок Володимира Сальдо (2020—2022) ОПЗЖ (2019—2020) Наш край (2014—2019) Партія регіонів (2001—2014) Єдина Росія (2022-т.ч.)
Батько	Василь Сальдо
Мати	Мира Волинська
У шлюбі з	Любов Павлівна Сальдо
Діти	Ірина Сальдо
Професія	інженер-будівельник
Нагороди
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Після окупації Херсона в ході російського вторгнення в Україну призначений головою окупаційної адміністрації міста^[1]. У червні 2022 року отримав російське громадянство від окупаційної влади Херсона^[2].

З 2001 по 2012 рік був членом Партії регіонів, з 2014 по 2019 — партії «Наш край». З 2019 по 2022 очолював власну партію Блок Володимира Сальдо, а після колаборації з РФ вступив до Єдиної Росії.

Життєпис

Народився 12 червня 1956 року у селищі Жовтневе, що на Миколаївщині, провів дитинство у Кривому Розі, жив у будинку на вулиці 23 лютого.

Освіта

1978 — Криворізький гірничорудний інститут, факультет промислового та цивільного будівництва

Трудова діяльність

1981–1986 — працював у Монголії у складі групи військових радників.

1986 — майстер, лінійний інженер, а згодом — головний інженер будівельно-монтажного управління по будівництву об'єктів соцкультпобуту і житла у тресті «Херсонбуд».

1991 — начальник будівельно-монтажного управління № 3.

1998 — депутат Херсонської міської ради від виборчого округу № 22. У тому ж році став членом-кореспондентом Академії будівництва України.

2001 — заступник голови Херсонської облдержадміністрації з питань житлово-комунальної сфери, міського господарства, будівництва, інвестицій.

2002 — обраний херсонським міським головою. На той момент він був членом місцевої ГО «Наше місто — наш дім», одним із співзасновників якої він виступав^[3][4].

2001 рік — 22 липня 2004 року — керівник херсонського обласного осередку «Партії регіонів». З 22 липня 2004 року був заступником керівника обласного осередку «Партії регіонів» Володимира Ходаковського та головою міського відділення політсили.

На парламентських виборах 2012 р. — кандидат у депутати ВРУ від Партії регіонів за одномандатним мажоритарним в.о. № 182, переміг із 37,90 % голосів^[5].

Грудень 2012 — листопад 2014 — Народний депутат України VII скликання, заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики). 16 січня 2014 року був одним із народних депутатів, що голосували за диктаторські закони.

27 лютого 2014 — жовтень 2014 — входив до депутатської групи «Економічний розвиток», очільником якої був Анатолій Кінах.

2014 — голова правління Херсонської міської громадської асоціації будівельників та інвесторів «Стройінвестсоюз».

2014 — висувався вдруге до українського парламенту по виборчому округу № 182, посівши третє місце, пропустивши вперед кандидатів від БПП Олександра Співаковського та Батьківщини Юрія Одарченка.

2015 — кандидат на пост мера Херсона від партії «Наш край», першому турі посів 2-е місце (16,88 % голосів), далі зняв кандидатуру.

З листопада 2015 року — депутат VII складу Херсонської міської ради, голова фракції «Наш край».

2019 — балотувався втретє у народні депутати України по виборчому округу № 182 від партії «ОПЗЖ», але поступився представнику партії «Слуга народу» Павлу Павлішу.

Колабораціонізм

Вважав, що проведення телемосту «Київ — Херсон» 18 вересня 2004 року, в якому брав участь кандидат у президенти України Віктор Ющенко, недоречно проводити у День міста, святкування якого припадало на цей день^[6]

28 листопада 2004 року взяв участь у сепаратистському з'їзді у Сєвєродонецьку, де зустрічався зі своїми колегами з Одеси, Миколаєва та Кропивницького.^[7]

У березні 2014 року як народний депутат України допомагав росіянам у анексії Криму, таким чином виявивши свою проросійську позицію у публічний простір.

Після широкомасштабного вторгнення Росії до України, Сальдо 2 березня 2022 року офіційно погодився бути окупаційним гауляйтером Херсонщини^[8]. Вже у цьому статусі, 13 березня 2022 року він брав участь у російському мітингу в Херсоні^[9].

Після участі Сальдо у проросійському мітингу голова фракції Херсонської обласної ради «Блок Володимира Сальдо» Валерій Литвин надіслав листа першому заступнику голови обласної ради Юрію Соболевському. У листі йшлося, що депутати не погоджуються з діями Сальдо, і продовжать діяльність в обласній раді у складі групи «Підтримка програм Президента України»^[10].

Після ліквідації українськими партизанами у Херсоні особистого водія та помічника Павла Слободчикова 20 березня 2022 року Сальдо остаточно увійшов до складу окупаційної влади у регіоні. Зокрема, брав участь у засіданні колабораціоністського урядового органу «Комітету порятунку» в Херсоні^[11].

17 березня 2022 року Офіс Генпрокурора України відкрив провадження щодо державної зради, пов'язаної зі створенням псевдооргану «влади» на Херсонщині. Зокрема, підозрюють Сальда^[12].

26 квітня 2022 року призначений головою російської окупаційної адміністрації Херсона^[1].

14 червня 2022 року 8-й апеляційний адміністративний суд затвердив заборону діяльності партії «Блок Володимира Сальдо» в Україні^[13]. У червні 2022 року отримав російське громадянство від тимчасової окупаційної адміністрації Херсона^[2][14].

З 5 серпня 2022 року через погіршення здоров'я його відвезли в Крим і ввели в медикаментозну кому^[15]. 6 серпня 2022 року його доставили до Москви та поклали до реанімації токсикологічного відділення інституту імені М. Скліфосовського^[16]. 12 вересня 2022 року Сальдо опублікував відео з поясненням своєї відсутності: він перебував під наглядом «серйозних лікарів»; також повідомив, що працює над бюджетом^[17].

19 вересня 2022 року стало відомо про його повернення до Херсону. Брав участь у псевдореферендумі «за приєднання до складу РФ».

На початку листопада 2022 року Сальдо з Кирилом Стремоусовим та Сергієм Аксьоновим виступали проти відступу російських окупаційних військ з Херсона.

18 листопада 2022 року зі слів власника зоопарку «Тайган» Олега Зубкова стало відомо, що Сальдо був ініціатором вивезення тварин з херсонського зоопарку до тимчасово окупованого росіянами Криму.

9 травня 2023 записав звернення українською мовою до українських воїнів, сказавши, що «ми більшою частиною рідні люди, а не вороги» та закликав згадати, що «наші батьки та діди однакові»^[18]. Цю заяву висміяли у соцмережах^[19]. Люди відреагували на цю ситуацію двозначно.

8 листопада 2023 року суд Одеси заочно засудив Сальдо до 15 років ув'язнення з конфіскацією майна^[20]. Його визнали винним у злочинах за статтями: ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1, ККУ (державна зрада в умовах воєнного стану, колабораційна діяльність); ч. 1 ст. 436-2 ККУ (виправдовування збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників) ^[21][22].

Санкції

3 червня 2022 року Сальдо внесено до санкційного списку країн Євросоюзу «за підтримку російської агресії проти України та створення органу зі співробітництва з російською окупаційною владою в Херсонській області, через що він „підтримував і просував політику, що підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України“»^[23].

2 серпня 2022 року Сальдо потрапив під санкції США^[24].

Перебуває під санкціями Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії.^[25].

Власність

9 травня 2023 року Вищий антикорупційний суд конфіскував у Сальдо компанії та нерухомість. До списку власності ввішли:^[26][27].

• ПАТ «Каштан» (Житомирський район), підприємство займається видобутком декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.
• 30 % транспортної компанії «Дельта Сервіс»,
• готель та триповерхову будівлю в Херсоні,
• будинок площею 226 м² в Херсоні,
• квартири в Херсоні та Одесі,
• апартаменти площею понад 300 м² в Ялті,
• квартиру і два паркомісця в Ореанді,
• кілька земельних ділянок та автомобіль Volvo XC90.

У листопаді ВАКС дозволив конфіскувати активи Сальдо, зокрема кошти, що зберігалися на його особистих рахунках, а також активи, якими Сальдо опосередковано володів через доньку Ірину^[28].

Сім'я

• Дружина — Любов Павлівна Сальдо.
• Донька — Ірина Володимирівна Сальдо (колишні прізвища — Ольшанська та Сінькова)^[29].