Сарнацька Аліна Валеріївна

Алі́на Вале́ріївна Сарна́цька (11 квітня 1987, Київ) — українська військовослужбовиця, сержантка ЗСУ, бойова медикиня, волонтерка, науковиця, журналістка й драматургиня, 128-ма хедлайнерка проєкту Літературні забави.

Аліна Сарнацька Сарнацька Аліна Валеріївна
Сержант
Загальна інформація
Народження	11 квітня 1987(1987-04-11) (38 років)  Київ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Alma Mater	Національний авіаційний університет
Ступінь	магістр
Псевдо	«Лисиця»
Партія	Демократична Сокира (2019—2021)
Військова служба
Роки служби	2022—2024
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	241 ОБрТрО
Війни / битви	російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Відзнака Президента України «За оборону України» Медаль «За жертовність і любов до України»

Життєпис

Цивільне життя

Народилась 11 квітня 1987 року в Києві. 2007 року через фінансову скруту перейшла у сферу секс-працівниць. Через важкий соціальний досвід і емоційне вигорання у 2015 році полишила цю сферу. Згодом обіймала посаду спеціалістки зі збору даних досліджень в Інституті дослідження політики громадського здоров'я в Києві^[1].

Долучившись до активного громадсько-політичного життя в столиці, Сарнацька стала однією з активісток за права секс-працівниць^[2]. Скориставшись навичками психологині з бакалаврату, брала участь у допомозі жінкам у проституції і людям з наркозалежністю. Цікавилася також питаннями протидії домашньому насильству. В громадській діяльності не соромиться свого досвіду в секс-індустрії. На її думку, така публічність допомагає знизити рівень зневаги до колишніх ескортниць і людей з наркозалежністю в соціумі^[1].

З 2017 року — менеджерка з розвитку в ГО «Еней»^[1]. З квітня 2019 року по 24 лютого 2022 року психологиня-консультантка у «Drugstore»^[2]. У 2019—2020 рр. — тренерка ВООЗ з питань протидії передозуванням. З 31 липня 2019 по 31 грудня 2021 року була спікеркою ГО «Демократична Сокира». Від цієї ГО без успіху балотувалася в окрузі № 6 під час виборів до Київради восени 2020 року. Вийшла з лав політсили в 2021 році^[3].

Перед початком повномасштабної війни розпочала навчання в аспірантурі факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини^[4].

Військова кар'єра

5 березня 2022 року склала присягу на вірність Українському народові як військовослужбовиця ЗСУ. З того часу по 8 грудня 2023 року служила старшою бойовою медикинею роти вогневої підтримки 207-го ОБТрО 241-ї ОБрТро^[4].

З середини грудня 2023 року розпочала роботу в Офісі підтримки змін Міноборони України^[5]. Із 3 квітня 2023 по 13 грудня 2024 року працювала радіоведучою на Громадському радіо, де висвітлювала й коментувала як військовослужбовиця наболілі проблеми держави, армії та соціуму^[6].

17 квітня 2024 року виступила з критикою pin-up плакату з оголеною жінкою з лав ТРО ЗСУ (автор плакату — художник Олексій Бондаренко), який на її думку зневажає жінок в лавах української армії:

«Художник Бондаренко наглядно проілюстрував, що Командування Сил ТрО ЗСУ не має поваги до жінок, які стали на захист України. Це особливо дивно бачити з боку ТрО, адже туди на початку повномасштабної війни потрапили більшість жінок. Пишаюсь, що знайома з цими завзятими, сильними і сміливими жінками»^[7].

5 липня 2024 року звільнилася з лав ЗСУ за сімейними обставинами^[8]. 4 грудня 2024 року анонсувала своє звільнення з радіо, оскільки планує 2025 року захистити кандидатську дисертацію (PhD). Тема дисертаційного дослідження — «Підвищення безпеки жінок, які належать до уразливих до гендерного насильства груп»^[8]. Ще однією причиною стало бажання більше зосередитися на постановках і написанні п'єс^[8].

Літературна діяльність

Після фронту Сарнацька почала спроби в драматургії. Першою поставленою п’єсою Аліни Сарнацької стала «Військова мама», написана в межах програми «Театр ветеранів». Ініціатива, співзаснована драматургом Максимом Курочкіним, який у 2022 році воював у Луганській області, має на меті залучити військовослужбовців і ветеранів до театру та допомогти їм перетворити бойовий досвід на сценічні твори^[9]. Сарнацька стала однією з п’ятнадцяти учасників програми, відібраних за результатами відкритого конкурсу. Станом на 2024 рік до її творів входили п'єси «Військова мама» та «Баланс». Того ж року перемогла в драматургічних конкурсах «Липневий мед 2024» та «Тиждень актуальної п'єси 2024»^[10].

П’єса «Військова мама» вирізнилася серед інших і була поставлена на одній із головних київських сцен — у Театрі на Лівому березі. Твір розповідає про досвід звичайної жінки на війні, порушуючи теми материнства, сексизму у війську, розпаду стосунків, психічного здоров’я та дезертирства. Критики відзначають, що Сарнацька звертається до «негероїчних» сюжетів, які, хоч і не є табуйованими, здебільшого відсутні в офіційних українських наративах про війну. Її подальша п’єса «Баланс», присвячена досвіду бойової медикині, отримала премію, однак викликала суперечливу реакцію після показу у прифронтовому Дніпрі. Після вистави місцеві чиновники та священники висловили невдоволення через «надмірний реалізм» і «сумний, не героїчний» тон твору. Водночас глядачі високо оцінили чесність і щирість авторки. Після показу «Військової мами» у Києві відбулися публічні обговорення, під час яких глядачі — зокрема дружини та батьки військових — дякували акторам за правдиве зображення життя на передовій^[9]

Наприкінці 2025 року у Молодому театрі в Києві запланована прем’єра її нової п’єси «Менструація», що розповідає про досвід секс-працівниць у перші місяці повномасштабного вторгнення 2022 року. Серед останніх робіт Сарнацької — п’єса «Жир», дія якої відбувається паралельно в сучасній Україні та в 1930-х роках. У творі порушено питання розладів харчової поведінки й проведено історичні паралелі з Голодомором 1932–1933 років, під час якого внаслідок сталінської політики хлібозаготівель загинуло до трьох мільйонів людей^[9].

24 серпня 2025 року в інтерв'ю «Суспільне Культура» Аліна Сарнацька анонсувала, що писатиме нову художню книгу на резиденції письменників в Німеччині. Попередньо вона стала степендіаткою «Jean-Jacques-Rousseau Fellowship». Подання на цю мистецьку стипендію на Аліну Сарнацьку зробила українська драматургиня Марина Смілянець. Ця степендія передбачає приїзд в Німеччину, життя в німецькому замку на три місяці, де вона матиме змогу продовжити книгу, яку вона писала під час своєї служби в армії. Сюжет книги буде побудований на основі реальних подій про військовослужбовця, його дружину та родину^[11].

Погляди

• Аліна Сарнацька виступає за зміни у ставленні до жінок в армії. На її думку такі реформи можливі лише за умови ширшого залучення жінок до військової служби. Ветеранка переконана, що застосування гендерного підходу у війську передбачає відбір особового складу за професійними якостями, а не за статевою ознакою. Також, вона вважає, що принцип рівності полягає у можливості вибору та реалізації цього вибору незалежно від статі^[12].

Оцінки діяльності

Британське видання The Guardian у статті журналістки Шарлотти Гіґґінс (16 жовтня 2025 року) назвало Аліну Сарнацьку «одним із найпотужніших голосів сучасного українського театру». Газета підкреслює разючу трансформацію Сарнацької — від бойової медикині, яка служила на передовій, зокрема під час битви за Бахмут, до успішної драматургині, чия перша п’єса вийшла на сцену вже через пів року після служби. Видання відзначає відвертість і щирість, з якою Сарнацька документує досвід війни у своїх творах, а також її рішучість творити без зволікань, продиктовану усвідомленням щоденної небезпеки життя під час війни^[9].

Нагороди

Державні та релігійні нагороди

• медаль «За жертовність і любов до України» (ПЦУ) (2022)^[13].
• відзнака Президента України «За оборону України» (2023).
• почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «За збережене життя» (2023).
• нагрудний знак «Ветеран війни» (Україна) (2023).

Літературні нагороди

2024

25 листопада 2024 року в конкурсі воєнної літератури для військових та ветеранів «4.5.0» Сарнацька посіла перше місце в категорії «Оповідання». У 2025 році її твір буде видано в антології, яку надрукують у «Видавництві Старого Лева»^[14].

2025

29 червня 2025 року п'єса Аліни Сарнацької «Місячні» отримала дві із трьох номінацій на IV фестивалі документального театру «ATYPOWO» у Вроцлаві^[15]. 30 червня 2025 року п'єса «Баланс» Аліни Сарнацької увійшла у список фіналістів конкурсу «Aurora 2025», де журі також вирішило рекомендувати до постановки в театрах Польщі та за кордоном цю п'єсу^[16]. 1 липня 2025 року п'єса «Баланс» Аліни Сарнацької здобула перемогу на Х-му Конкурсі п'єс «Драма.UA»^[17].

Творчість

Книги

• Сарнацька А. Хто любов та мужність поєднав. ЛҐБТІК+ ветерани в російсько-українській війні. К. : Видавництво, 2025. 104 с.

Наукові статті

• Сарнацька А., Пикало І., Грудій М. та ін. (2019). Адаптація методології «WINGS» з протидії гендерно-обумовленому насильству в Україні. Вісник АПСВТ. № 3, С. 6—11.
• Сарнацька А. Адаптація інноваційного скринінгу із гендерно зумовленого насильства. Тенденції розвитку психології та педагогіки: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 1 лист. 2019 р. Київ, 2019. С. 58–60.
• Тохтамиш О., Пархоменко В., Сарнацька А. (2018). Технологія «WINGS» як засіб протидії насильству стосовно жінок із групи підвищеного ризику. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціальна робота», № 2. С. 2—4.
• Сарнацька А., Семигіна Т. Ґендерно зумовлене насильство: погляд жінок. Інноваційний потенціал соціальної роботи в сучасному світі: на межі науки та практики: Мат. І Міжнар. наук.-практ. конф. (20—21 травня 2021 р., Чернігів). Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2021. С. 154—156.