Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Смілянець Марина Сергіївна

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смілянець.

Марина Сергіївна Смілянець (нар. 12 жовтня 1992, м. Київ) — українська драматургиня, сценаристка, театральна діячка, журналістка. Авторка понад 15 п'єс для дітей та дорослих, більшість з яких поставлені на сценах столичних театрів («Золоті ворота», «Актор», Театр на Лівому березі, Національний драматичний театр ім. Лесі Українки, ЦМ «Новий український театр», PostPlay), на сценах театрів України (в Запоріжжі, Коломиї, Миколаєві, Тернополі, Ужгороді, Чернівцях), та за кордоном (Бристоль, Мюнхен, Рига)[1]. Заступниця директора у Центрі мистецтв Новий український театр (з 2018-го)[2][3].

Коротка інформація Смілянець Марина Сергіївна, Народилася ...
Remove ads

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Народилася 12 жовтня 1992 року у місті Київ.

Закінчила середню загальну школу №224. Позашкільну освіту (7 класів) отримала у школі мистецтв №3 (акторське відділення). Серед зацікавленостей з підліткового віку були стрічки Мартіна Скорсезе, Вуді Аллена, Федеріко Фелліні, а першою побаченою виставою стала «Корсиканка» Київського театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, після якої передивилася майже весь репертуар «лівобережців», у такий спосіб проходячи «загартування» якісним театром[2].

У період 2008—2012 роки навчалася у київському коледжі «Театру і кіно» за спеціальністю актриса драматичного театру (майстерня Віталія Кіно)[2][4]. З 2012 по 2018 роки навчалася за спеціальністю драматург кіно і телебачення на курсі Сергія Марченко у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого, де отримала ступінь бакалавра та магістра. Паралельно із навчанням в університеті, викладала акторську майстерність у дитячій школі мистецтв, з якої сама починала[2].

Вступила до Національної спілки театральних діячів України 2013-го.

З 2018 року — заступниця директора у Центрі мистецтв Новий український театр (Театр на Михайлівській)[5][6].

Авторка публікацій про театр і кіно на сторінках часописів «Дзеркало тижня», «Yabl», «Театрально-концертний Київ»[7][8].

Remove ads

Творчість

Узагальнити
Перспектива

Перші кроки

Пораду щодо драматургічної діяльності отримала будучи студенткою IV курсe Київського коледжа «Театру і кіно». Не знайшовши підходящу сучасну п’єсу для завдання з постановки уривка, написала його самостійно, підписавши вигаданим прізвищем автора. Розкритися довелося після того, як майстер курсу Віталій Кіно зацікавився текстом й попросив до ознайомлення усю п’єсу[2].

Вже першу написану п'єсу «Країна серйозних» було відмічено Першою премією літературного конкурсу «Коронація слова» (2015)[9], за постановку якої одразу взявся Віталій Кіно — прем'єра в Київському Театрі для дітей «Сонечко» відбулася у серпні 2016 року. Згодом й інші режисери Нового українського театру й інші режисери: Лариса Семирозуменко поставила виставу «Методи виховання малих засранців» за п’єсою «Собача будка», а Поліна Кіно обрала п’єсу, що стала відома глядачам під назвою «Кефір, зефір і кашемір». За словами художнього керівника театру, йому «подобаються ці історії. Вони дуже людяні, сучасні, зрозумілі, глибокі, з цікавим другим планом»[10][11].

Історія про старшокласників — їх перше кохання та розчарування, про дружбу і плани на майбутнє — стала п'єсою «16+», читку якої зробила Євгенія Відіщева в рамках фестивалю «Тиждень актуальної п'єси» восени 2015-го, а вже за пів року режисерка випустила прем’єру на сцені PostPlay театру[2][12][13].

Виступила кураторкою-драматургинею соціального проєкту «Class Act» Наталки Ворожбит, задачою якої була допомога дітям-учасникам зі сходу та заходу України писати п'єси. Разом із Павлом Ар'є працювала над проєктом Стаса Жиркова «Отелло/Україна/Facebook» у Київському академічному театру «Золоті ворота»[2]. Реалізує як власні задуми («Люди Forbes», «Молитва за Елвіса», «Борщ. Рецепт виживання моєї прабабці»), так і низку спільних проєктів у співавторстві із Маттео Спіацці (вистава «Моменти» у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, 2021), Людмилою Тимошенко (п'єса «Коти-біженці», 2022), Тамарою Труновою (проєкт «Говорить Софія», 2021; «De Facto», 2022). На замовлення директора-художнього керівника Київського академічного театру «Актор» Слави Жили написала жіночу відповідь вистави «Сім розгніваних джентльменів», створеної за п’єсою «Тестостерон». У результаті з'явилася п'єса «Естроген», яка вже 2021 року увійша до репертуару Київського академічного театру «Актор» та Тернопільського академічного обласного драматичного театру ім. Тараса Шевченка[2][3][14].

Тематика творчості

У своїх п'єсах торкається гострих соціальних тем. Вивертає зворотній бік фахівців «фінансових пірамід» та семінарів «як стати мільйонером за тиждень» у тексті «Люди Forbes»[2][15][1]. В основі п'єси «Молитва за Елвіса» — світогляд двох братів, колишніх музикантів, один з яких три роки як у лавах нацгвардії, інший залишився у тилу[16].

Особлива увага — п'єси для дітей та підлітків. Зокрема створила серію п'єс-уроків, які допомагають юним глядачам краще зрозуміти правила хороших манер («Абетка гарних манер»), основи екологічної свідомості («Мій домашній дикий лис»), правила дорожнього руху («Канікули у великому місті»)[10]. Філософська казка «Країна серйозних» наслідує традиції дитячих антиутопій «Джельсоміно в Країні брехунів» Джанні Родарі, «Момо» Міхаеля Енде та інших, й за задумом авторки показує «…що не треба боятися мріяти, робити сміливі вчинки, завжди залишатися самим собою, а не бути сліпим виконавцем волі соціуму. У кожної людини повинен бути свій стержень, адже кожна особистість неповторна по-своєму»[17].

Роботи Марини Смілянець відмічено професійними преміями. «Країна серйозних» перемогла в номінації «П'єса для дітей» міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова 2015»[18][19], із твором «Собача будка» стала лауреатом Першої премії цього конкурсу 2018-го року у номінації «П'єси»[20][21]. Нагороду в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — «Спеціальна премія» за актуальну драматургію (п'єса «Позивний „Елвіс“») отримала 2022-го[22].

Російське вторгнення в Україну

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року опинилася у Німеччині, де продовжила драматургічну діяльність, яку пропускала крізь призму власного набутого досвіду[23]. Зокрема з'явилася п'єса «Коти-біженці», у співавторстві із Людмилою Тимошенко — «кототерапії для дітей та дорослих» — чотири історії про українських котів, які внаслідок трагічних обставин були перевезені своїми господарями за багато кілометрів від зони комфорту[24]. П'єса отримала широкий запит спершу у форматі читок (актори Віталіна Біблів, Анастасія Бабій, Інна Калаба, Андрій Поліщук виконують на сцені Київського театру «Золоті ворота»[25], Христина Киселевайте-Метерчук, Віктор Марвін, Євгенія Гладій, Катерина Вишнева, Григорій Гладій та Римма Зюбіна — у Ризі[23][26], театральна майстерня «СТАНція» — в Берліні[27][28] тощо), згодом — й у вигляді повноцінних постановок (протягом 2022 року з'явилися вистави у репертуарі Миколаївського академічного художнього драматичного театру у постановці Катерини Богданової, Закарпатського обласного театру ляльок «Бавка» у постановці Наталі Орєшнікової)[29], один з фрагментів увійшов до вистави-колаж «Всупереч», яку текстово зібрала Юліта Ран з текстів, створених після 24 лютого, а на сцені Дніпровського академічного театру драми і комедії поставив головний режисер Антон Меженін[30]. Версія Миколаївського театру стабільно користується підвищеним попитом та є важливю складовою арт-терапевтичної роботи закладу[31].

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки в рамках проєкту «Ми з України. Сценічні читання», що передбачав лабораторну форму сценічної роботи з українською драматургією, звернувся у травні 2022 року до п'єси Марини Смілянець «Майстер»[32], виставою її п'єсою «Майстри чудес» відновив свою роботу з моменту повномасштабного вторгнення Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв. Постановку Михайла Фіщенка показали 11 березня 2022 року в рамках арт-терапії для дітей вимушених переселенців, яку проводили на малій сцені в Ужгороді[33], а в листопаді на сцені Мюнхенського камерного театру (Münchner Kammerspiele) вийшов спільний німецько-український проєкт «News from the past» («Вісті з минулого») у постановці Стаса Жиркова, який взяв за основу твір Павла Ар'є та Марини Смілянець, який «повертає глядача в 1931–1945 роки та розпочинає пошук спільної українсько-німецької історії. Голодомор, Розстріляне відродження, окупація, депортації, шлях до влади Гітлера, Бабин Яр…»[34].

П'єси беруть до читок та перекладають європейськими мовами: «Коти-біженці» — англійською, німецькою («Katzen auf der Flucht»), «Молитва за Елвіса» — французькою («Prière pour Elvis»), «Собача будка» — латиською («Suņa māja»), «Борщ. Рецепт виживання моєї прабабці» — англійською, німецькою, італійською («Borsch. Ricetta di sopravvivenza della mia bisnonna») та болгарською[24] тощо[35][36][34].

Remove ads

Бібліографія

  •  Відкрита драматургічна антологія актуальної драми «На часі», яка увібрала в себе тексти авторів різних поколінь і напрямів об'єднані темою російсько-української війни. До збірки увійшли п'єси: «Пекельна дорога до раю» Ярослава Верещака, «Подаруй мені смак сонця» Олександра Вітра, «Боятися нема сенсу» Andy Iva, «Каштан і конвалія» Олега Миколайчука, «Otvetka@ua» та «Загублені в тумані» Неди Нежданої, «Молитва за Елвіса» Марини Смілянець, «До-дієз шостої октави» Ігоря Юзюка[37][38]
  • «АВАНСЦЕНА ЄВРОДРАМА» (інформаційний збірник сучасної драматургії)[39]
П’єси
  • 2015 — філософська казка «Країна серйозних»
  • 2015 — «16+»
  • 2016 — «Абетка гарних манер»
  • 2016 — «Люди Forbes»
  • 2016 — «Б’ютіфул лайф»
  • 2017 — «Мій домашній дикий лис»
  • 2018 — «Майстри чудес»
  • 2018 — «Собача будка»
  • 2018 — «Майстер»
  • 2021 — «Говорить Софія» (у співавторстві із Тамарою Труновою)
  • 2021, вересень — «Молитва за Елвіса»[40]
  • 2022 — «Коти-біженці» (у співавторстві із Людмилою Тимошенко)
  • 2022 — «Борщ. Рецепт виживання моєї прабабці»
  • 2022 — «De Facto» (у співавторстві із Тамарою Труновою)

Вистави за п'єсами Марини Смілянець

Узагальнити
Перспектива

Перелік робіт наведено за каталогом порталу «Театральна риболовля»[41]

Remove ads

Участь у фестивалях

Remove ads

Нагороди та визнання

  • 2015 — Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» — І премія у номінації «П’єси для дітей» («Країна серйозних»)[63]
  • 2018 — Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» — І премія у номінації «П'єси» («Собача будка»)[64]
  • 2022 — Премія в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — «Спеціальна премія» за актуальну драматургію (п'єса «Позивний „Елвіс“»)[65][66]
Remove ads

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads
Remove ads