Сахаров Олександр Семенович

Олександр Семенович Сахаров (справжнє прізвище Цукерман, 13 травня 1886, Маріуполь, Російська імперія - 23 вересня 1963, Сієна, Італія) - танцівник, хореограф, художник і педагог.

Сахаров Олександр Семенович
Народився	13 травня 1886(1886-05-13)[1]  Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	25 вересня 1963(1963-09-25)[2][3][…] (77 років)  Сієна, Тоскана, Італія
Поховання	Римський протестантський цвинтар[1]
Країна	Російська імперія
Діяльність	хореограф
Alma mater	Академія Жуліана
Знання мов	французька[4]
У шлюбі з	Clotilde von Derpd
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 13 травня 1886 року в сім'ї комерсанта Семмена Цукермана і Марії Полянської.

У 1898 р. переїхав у Петербург. Навчався в Імператорська академія мистецтв, переїхав у Париж в 1903 р., де почав навчатися живопису у Академії Жюліана. Деякий час був асистентом актриси Сари Бернар. У 1904 р. переїхав у Мюнхен, де почав займатися на курсах танець і акробатика. У Мюнхені познайомився з російськими художниками, товаришував з Моісеєм Коганом, Маріанною Верьовкіною, Олексієм Явленським, Могилевським. У 1909 р. вступив в «Нове Мюнхенське художнє об'єднання», в той час почалась його багаторічна дружба з художником Василь Кандинський.

Сахаров став першим чоловіком - представником вільного танцю у Європа. У 1910 р. він вперше показав свій танок, поставлений на тему міфологічних сюжетів і картин епохи Ренесанс. У 1913 р. у співавторстві з Кандинським створив авангардну сценічну композицію на музику Гартман — «Жовтий звук»^[5].

Разом з партнеркою, а з 1919 р. і дружиною Клотильдою фон Дерп, він створив форму танку, яку назвав «абстрактна пантоміма». Його танок був насичений тонкою жеманністю, сам розробляв дизайн костюмів. У 1922 р. після дебюту в Лондон до нього прийшла справжня слава.

У 1940 р. боячись переслідування нацистів, як єврея, Сахаров разом з дружиною відплив з Іспанії до Південна Америка в Буенос-Айрес, де прожив до 1949 р.

Повернувшись до Європи, він поселився в Італії, де спочатку викладав у Сієна, у 1952 р. відкрив власну танцювальну школу у римському Палаццо Доріа. Був організатором міжнародного балетного конкурса у Сієна.

У 1953 р. останній раз вийшов на сцену в Парижі. У 1955 р. провів персональну виставку в римській галереї delle Carrozze.

Похований у Рим на некатоличному кладовищі Тестаччо.

У 1965 р.у музеї Парижскої Опери пройшла меморіальна виставка, присвячена танцюристу. Частина архіву Сахарова зберігається у бібліотеці Гарвардського університету, частина придбана Німецьким музеєм танцю (Кельн).

Бібліографія

• 1943 — Réflexions sur la danse et la musique («Роздуми про танці й музику»).
• 1968 — Esprit et art de la danse («Дух та мистецтво балету»)