Світличний Іван Михайлович

Іва́н Михайлович Світли́чний (нар. 7 серпня 1924(19240807); с. Нещеретове, Білокуракинський район, Луганська область — 1 січня 2014) — український поет.

Світличний Іван Михайлович
Народився	7 серпня 1924(1924-08-07) с. Нещеретове, Білокуракинський район, Луганська область
Помер	1 січня 2014(2014-01-01) (89 років)
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	поет
Знання мов	українська
Мова творів	українська

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Світличний.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Світличний Іван Олексійович.

Життєпис

Іван Світличний народився 7 серпня 1924 року в селі Нещеретове Білокуракинського району Луганської області, в селянській родині. Батько — Михайло Костянтинович Світличний. Його прадід Давид Сазонович Світличний обирався громадою сільським писарем. Дід за материною лінією — Луганський Трохим Михайлович, був комерсантом. З 5-6 років він брав з собою онука, коли їздив по селах і встановлював там каруселі.

Потім родина переїхала до Старобільська, з яким нерозривно було пов'язане життя поета. Коли Іванові минуло 16 років, він захворів: запалення стегнової кістки та важка хвороба серця. Через це, він уникнув мобілізації до лав Червоної Армії після початку радянсько-німецької війни. Іван Світличний згадував: «в 1942 році тяжка евакуація, доїхали майже до Дону, та нас, евакуйованих, німці повернули назад, а згодом страшна окупація з голодом, холодом і страхом».

В січні 1943, після звільнення Старобільська, він пішов до 10 класу середньої школи № 2. В тому ж сорок третьому стає студентом Старобільського учительського інституту. Як всім студентам того часу, йому доводилося працювати на відродженні пошкоджених споруд, а восени та навесні тижнями допомагати колгоспам.

1945 року він скінчив фізико-математичний факультет та почав вчителювати по селах Старобільщини, а в 1949 — 24-річним стає директором Лозовівської семирічної школи.

Більшу частину свого життя Іван Світличний учителював. Обіймав посаду відповідального секретаря райгазети, а потім знову працював у школі. Помер і січня 2014 року, поховано в м. Старобільськ.

У 1995 році йому присвоєно звання почесного громадянина міста Старобільська, якому він присвятив чимало поетичних рядків.

Творчість

Ще у школі він захопився поезією.

Вперше свої вірші надрукував 1955 року в районній газеті Старобільська. Потім були публікації в обласній пресі, журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Донбас». В 1961 році в Луганську вийшла друком перша поетична збірка «Пісні над Айдаром». Тоді з молодим поетом працювали Іван Савич, Тарас Рибас. Відтоді вийшло 12 поетичних збірок.

Разом з композитором Іваном Кобилкіним створив понад 60 пісень, темою яких часто є природа Старобільщини

Збірки

«Пісні над Айдаром» (1961), «Полум’яність», «На зустріч сонцю», «Відвертість», «Мелодії i праці», «Джерела», «Місячна борозна», «Пізні квіти», «На 6ерезі вічності», «На хвилях часу».

Пізні: «На хвилях часу», «Я не можу тебе не любити», «Сповідь», «Вітер пробудження», «Краплі осінньої роси», «Вважаю, відбулося життя».^[1]

Бібліографія

• Відвертість: поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас: 1976. — 44 с.
• Коли згоряють метеорити / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1966. — 42 с.
• Мелодії життя і праці / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1979. — 58 с.
• Місячна борозна: вірші / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1986. — 70 с.
• Нескінченність: поезії / І. М. Світличний. — Луганськ: Світлиця, 1999. — 80 с.
• Пізні квіти: поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1990. — 96 с.
• Полум'яність поезії / І. М. Світличний. — Донецьк: Донбас, 1972. — 47 с.
• [Добірка віршів] / І.Світличний // Жайвори над Луганщиною. Ч.1. — Луганськ, 2004. — С. 141–150.