Семенівка (Львівський район)

Семені́вка — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 1933 особи^[2]. Орган місцевого самоврядування — Пустомитівська міська рада.

село Семенівка
Герб
Дерев'яна церква св. Михайла Дерев'яна церква св. Михайла
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Тер. громада	Пустомитівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46060370100061468
Основні дані
Засноване	1431
Населення	1933
Площа	5,12 км²
Густота населення	410,94 осіб/км²
Поштовий індекс	81162[1]
Телефонний код	+380 3230
Географічні дані
Географічні координати	49°40′7″ пн. ш. 23°54′17″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	273 м
Водойми	Щирка
Місцева влада
Адреса ради	81162, Львівська обл., Львівський р-н, с. Семенівка
Карта
Семенівка
Семенівка
Мапа
Семенівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Семенівка.

Село знаходиться між Пустомитами та Щирцем. Неподалік села є залізнична зупинка з однойменною назвою. Основна дорога зі Львова на Щирець проходить трохи осторонь села.

Історія

Вважається, що село засноване у 1397 р. Василь Лаба вважає, що село виникло на місці давнього монастиря св. Симона в період XI-XII ст. Звідси і походження назви села. Перша письмова згадка про Семенівку відноситься до 1443 р. В люстрації села з 1469 р. зазначено, що привілей на війтівство у ньому король надав сандомирському воєводі Тарновському. "14 липня 1446 р. в старому руському селі, званому селом св. Симона або "Семеновою Волею" було продано місцеве солтиство Янові з Чепова за 140 гривень разом з врожаєм з полів, корчмою та медовими бортями". У документі 1469 р. зазначено, що Семенова Воля та Хоросно віддані в користування Йогану Чирану.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується млин і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі та ще 12 ланів тимчасово вільної^[3].

Власник села — щирецький староста Александр Ян Потоцький — був фундатором римо-католицької парафії (1660 року), співфундатором^[4] будівництва костелу святого Мартина в селі. Його син — львівський каштелян Юзеф Потоцький — мав тут свою улюблену садибу.^[5]

З 1764 по 1821 рр. селом володіли представники графської родини Потоцьких, гербу Пилява. У земельній метриці тих років зазначено, що в селі було 238 хат та 188 господарів. У 1901 р. в Семенівці було 246 греко-католиків, а в 1939 р. залишилося лише 16 українських родин. За селом закріплено 2178 га землі.

У 1901 в селі було 246 греко-католиків, а в 1939 році — лише 16 українських родин.^[6] На початку лютого 1919 р. в селі стояв на короткому відпочинку I- й курінь УСС. Тут формувалась бригада УСС. У 1918 р. багато поляків було інтерновано владою ЗУНР біля м. Коломиї. Під час українсько- польської війни активізувались польські шовіністичні елементи. 1 липня 1923 р. польська боївка нападала на хати українців в Милошовичах, поліція не звертала уваги на ці терористичні акції.

В березні 1944 року частина римо-католиків Семенівки склала основу банди, що брала участь у нападі на село Черепин, внаслідок якого було вбито 21 особу української національності, в тому числі і місцевого священика.^[7]

У 1946 р. було відкрито сільську бібліотеку, пошту, медпункт, які знаходилися у одному приміщенні з сільською радою.

У 1982 р. було збудовано дитячий садок, та нове приміщення для сільської ради в якому поселилася сільська бібліотека і пошта.

3 грудня 1989 р. в. Семенівці створено осередок Товариства української мови ім. Т. Шевченка. В осередок вступило понад 80 активістів. Головою осередку стала Ганна Степанівна Мороз (Сомик).

Пам'ятки

Костел св. Мартина

Герб родини Потоцьких над входом до костелу

Цвинтар за костелом

Дерев'яна церква збудована селянами з дозволу короля у 1718 році з соснового дерева на дубових фундаментах. На надпоріжнику південних дверей є різьблений напис: «Року Божого 1718 дня 31 місяця червня». Біля церкви дерев'яна дзвіниця з 4-ма дзвонами. У дерев'яній церкві Св. Арх. Михайла у 1930-х роках ще періодично відбувались богослужіння, які проводив священик з сусідніх Милошевич. На них приходили також українці з цього села, висловлюючи таким чином підтримку жменьці місцевих українців. Невідомо, як вдалося вистояти у ті складні часи скромній церковці. До 1939 р. вона перебувала під опікою місцевих спадкоємців Християна Штавфера. Церква у користуванні громади УГКЦ. Пам'ятка архітектури національного значення ^[8]. Церква стоїть на невеликому горбочку при в'їзді в село з боку Пустомит, оточена старими липами.

За діючим римо-католицьким костелом св. Мартина (будівництво завершене в 1722 році) разом з костелами Успіння Пресвятої Діви Марії (в Рудках), Святої Трійці (в Усті-Зеленому) і Радимно належить до групи тринавних храмів, що характеризуються, зокрема, скромними лінійними архітектонічними поділами ^[9] Є невеликий старий цвинтар, на якому частково збереглися могили визначних сільчан польського та німецького походження. На одному з сучасних хрестів напис польською мовою «Жертвам Каїнових днів 1944 року в Семенівці й околиці. Цей знак встановлений земляками. 1944—1994» Йдеться, очевидно, про жертви сутичок між польськими боївками АК та українськими збройними формуваннями, а також загиблих цивільних осіб.

Населення

Станом на 1880 рік мешкало 1794 римо-католиків і 169 греко-католиків.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 2104 особи. Мовний склад села був таким:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська	1 952	92,78
польська	137	6,51
російська	14	0,67
інші мови	1	0,04

Підприємництво

У селі працюють ТзОВ «Агродрім» (Олена Дяченко) та фермерське господарство «Цезар» (Дмитро Шкляренко) — обидва спеціалізуються на рослинництві. Фермерське господарство «Радвань-нова» (Антон Мільчевич) спеціалізується на вівчарстві, а ТзОВ «Флорагард» (Ганна Гржевська) займається вирощуванням туй^[10].

Ще одне фермерське господарство «Улар» (Олег Пупа), належало до промислових підприємств — окрім рослинництва, займалося птахівництвом. Однак воно перебралося у Миколаївський район.

Відомі люди

Народилися

• Володимир Вуйцик (1934—2002) — вчений-архівіст, історик мистецтва, знавець і дослідник Львова, мистецької спадщини західноукраїнських земель, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка, член Реставраційної ради Львівської митрополії, Товариства шанувальників Львова, Комісії міської Ради з перейменувань вулиць Львова, Реставраційної ради оо. студитів, автор багатьох наукових праць.
• кс. Каєтан Потоцький (1751—1814) — польський аристократ гербу Золота Пілява, релігійний діяч РКЦ. Брат-близнюк Павела Потоцького.
• кс. Павел Потоцький (1751—1818) — польський аристократ гербу Золота Пілява, релігійний та освітній діяч РКЦ. Брат-близнюк Каєтана Потоцького. Доктор обидвох прав.