Семисал Роман Володимирович

Роман Володимирович Семисал (нар. 24 серпня 1976, Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область) — український актор та режисер театру, актор кіно та дубляжу, поет.

Роман Семисал
Ім'я при народженні	Роман Володимирович Семисал
Народився	24 серпня 1976(1976-08-24) (49 років) Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор та режисер театру актор кіно та дубляжу поет
Дружина	Світлана Шекера
IMDb	nm9457418
Сторінка у ФБ
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився 24 серпня 1976 року у місті Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.

Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

З 1993—2009 роках працював у Театрі російської драми імені Лесі Українки у Києві. Найвідомішою виставою за його участі в цьому театрі стала камерна вистава «Іду за край», режисера Ольги Гаврилюк, про долю українського поета і дисидента Василя Стуса. Це була перша вистава з використанням української мови в цьому театрі. У цій виставі Семисал зіграв головну роль, крім того був співавтором сценічної композиції^[1]. Прем'єра відбулася 2006 року, вистава отримала змішані відгуки, як позитивні^[2] так і негативні. Колишній дисидент Василь Овсієнко назвав її «театральною карикатурою на Стуса», через невідповідність образу Стуса, виведеного у виставі, образу реального Стуса, а також неправильний показ порядків, що побутували в радянських в'язничних закладах. При цьому Овсієнко визнав низку достоїнств вистави з точки зору театрального мистецтва^[3].

Роман Семисал записав аудіокнигу роман «Мальва Ланда» Юрія Винничука^[4].

Від квітня 2009 року у Молодому театрі він грав у виставі «Стусове коло», що являє собою музично-літературне дійство режисера Сергія Проскурні, за участі сестер Тельнюк.^[5][6] До того, у 2008 році, виставу було показано у Донецьку, Маріуполі, Слов'янську, Горлівці й Луганську^[7].

У 2014 році Роман Семисал став режисером та виконавцем головної ролі у виставі «Рядовий Шевченко», в Молодому театрі, приуроченої до святкування 200-літнього ювілею Тараса Шевченка^[8][9]. Того ж року, газетою «Дзеркало тижня» Романа Семисала включено до списку «Обличчя культурного року». А влітку 2014 року добровольцем вирушив на фронт російсько-української війни^[10].

Особисте життя

Дружина — Світлана Шекера (нар. 1977), акторка театру та кіно, акторка та режисерка дубляжу.

Театральні ролі

• «Молоді літа короля Людовіка XI» (1993)
• «Любов студента» (1996)
• «Ігри на задньому дворі» (1997)
• «Вогонь бажань» (1999)
• «Ревізор» (1999)
• «Маскарадні забави» (2000)
• «І все це було… і все це буде…» (2001)
• «Неймовірний бал» (2001)
• «Хто вбив Емілі Галотті?..» (2002)
• «Сон в літню ніч» (2003)
• «Іду за край» (2006) — Василь Стус
• «Вередливе кохання Дроздоборода» — Дроздобород

Фільмографія

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
2022	ф	Снайпер. Білий ворон		Комбриг
2021	с	Виходьте без дзвінка-4		Богдан, головна роль
2020	с	Виходьте без дзвінка-3		Богдан, головна роль
2019	ф	Черкаси		Командир
2019	с	Виходьте без дзвінка-2		Богдан, головна роль
2019	с	Доторкнутися до серця	Коснувшись сердца	Гліб
2018	с	Виходьте без дзвінка		Богдан, головна роль
2018	с	Віддай мою мрію	Отдай мою мечту	епізодична роль
2017	ф	Кіборги		Олександр Трепак «Редут»
2017	с	Капітанша	Капитанша	епізодична роль
2016	с	Пес-2	Пёс-2	Юрій Буйнов
2016	с	Вікно життя	Подкидыши	епізодична роль
2016	с	Потрійний захист	Тройная защита	епізодична роль
2004	с	Російські ліки	Русское лекарство	епізодична роль

Дублювання та озвучення

Сотні ролей українською та російською для студій «Так Треба Продакшн», «Le Doyen», «Постмодерн» та інших.

Озвучення реклами

• «Blend-a-med»\«Oral-B»
• «Тижневик 2000»
• «Колекція Зіберта»
• «VBET»

Цитати

	У мене таке відчуття, що Василь Стус і його творчість - це те коло, яке завжди присутнє, паралельно співіснує з тобою. Ти постійно до нього входиш, бо воно вабить тебе своєю таємницею, яку не можна розгадати впродовж років поглибленого читання його поезії. Ця поезія бездонна й неосяжна. Тому скільки разів повертаєшся до одних і тих же рядків, стільки разів розумієш, що ти їх ще не збагнув
— Роман Семисал, 2009 рік[5]