Сеник Корнило

Корнилій Сеник (3 січня 1862(18620103), Бережниця Королівська, нині Бережниця Жидачівського району — 19 грудня 1922) — український греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, москвофіл.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сеник.

Сеник Корнило
Народився	3 січня 1862(1862-01-03)  Бережниця, Жидачівський район, Дрогобицька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер	19 грудня 1922(1922-12-19) (60 років)
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Діяльність	католицький священник, греко-католицький священник, публіцист, русофільство
Галузь	публіцистика[1] і політична діяльність[1]
Знання мов	слов'янські мови[1]
Конфесія	католицька церква[1]

Життєпис

Народився 3 січня 1862 року в сім'ї греко-католицького священика, внук Антонія Петрушевича.

Закінчив Львівську греко-католицьку семінарію. У 1884—1887 роках сотрудник, 1887—1889 років завідувач парохії. з 1889 року довголітній парох села Бережниця Королівська. Член «Товариства ім. Михайла Качковського», «Руської Ради», «Народної торгівлі», Товариства святого Апостола Павла, «Товариства виробу і торгівлі риз церковних» у Самборі, кооперативне товариство «Народний дім» (статут з 15.12.1899 р.) та ін. Як публіцист відомий брошурою «О выборах и собраниях (вечах)» (1897 року), кореспондент «Галичанина» у Жидачівському повіті. Обирався депутатом Жидачівської повітової ради.

1897 року заарештований за активну агітацію під час виборчої кампанії до Райхсрату. Засуджений під час так званого другого віденського політичного процесу проти москвофілів^[2] (1916 року) до смертної кари через повішання за зраду батьківщини. Через заступництво короля Іспанії Альфонса ХІІІ, цісар Франц Йозеф І замінив вирок довічним ув'зненням. Інтернований у концтаборі Талергоф (Австрія), був комендантом бараку, пляцкомендантом. Амністований 1916 року, повернувся додому.

Посол до Галицького сейму 9-го скликання (обраний 1908 року від IV курії округу Жидачів, член Російського клубу; після розколу 1909 року увійшов до складу клубу староруської партії на чолі з Михайлом Королем). Склав мандат 1912 року, замість нього в окрузі обрали отця Остапа Нижанківського.^[3]